Древинський Лаврентій

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврентій Древинський
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Лавре́нтій Древи́нський (пол. Ławryn Drewiński; друга половина XVI — початок XVII ст.) — шляхтич з Волині, громадський діяч, оборонець православ'я.

Цитати[ред.]

Із «Суплікації», 1623 р.[ред.]

  •  

Видерто нам права, видерто свободи та вольності, кажуть нам собі служити й тілом, і душею ті, котрі до нас жодного права, жодної влади, жодного приступу не мають[1].

  •  

Вітчизна наша теж є мила нам, вельми солодка, а вольності її ще солодші[1].

  •  

Коли право хто кому віднімає, вольність тому віднімає, яка є найпередніша і без якої всяка вольність не є вольністю, ані тінню її, тобто вольність віри[1].

  •  

Хто бачить дим, неодмінно розуміє, що там має бути вогонь[1].

  •  

Що проклюнеться, прийде той час, що й поляже[1].

  •  

Все недобре, бодай по хвилі не було гірше[1].

  •  

Зле до взаємної оборони, до згідних рішень приходити через ворога[1].

  •  

Заспокоїти можна народ руський, не розтявши дитятко, бо мати того не дозволить, а проголосити, щоб перев'язане було, а не розтяте[1].

  •  

Вольності тих свобод та прав народ наш руський, кров'ю своєю здобувши, грудьми їх своїми від кожного ворога чужоземного захищає, крові своєї не щадить, головою своєю кладе. А внутрішній домовий ворог з рук наших ґвалтом їх у нас видира[1].

  •  

Неволі начальних світу цього й найпотужніших і найжорстокіших наук віра християнська не підлягає[1].

  •  

Відступники наші є затим, аби русі не залишилося на Руси[1].

  •  

Віру народам руським намагатися відмінити — це посилити знести народ руський, а намагатися знести народ руський, хто не знає, що це є науку жаху не останній частині Вітчизни подавати[2].

  •  

Те мовимо: вічне право наше злостиві практики відступників наших ослабили[2].

  •  

Жодна річ швидкого знищення і занепаду королівствам не приносить, як наступ на віру[2].

  •  

Не треба важчого тирана над домового[2].

  •  

Ліпше зле перед шкодою замість перестороги утяжитись, як після шкоди замість нагороди каятись[2].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg