Довгович Василь

Довгович Василь

Василь Довгович (справжнє прізвище Довганич; 1783–1849) — український філософ, мовознавець, поет, священик. Перший закарпатський академік (член Академії наук Угорщини з 1831).

Цитати

З рукописної збірки поезій, поч. XIX ст. — 1832 р.

Мислі — в науці ясній, втіху знаходять у ній.

В кого водиця — не кров? В того, що вже охолов.

...Надійтеся щастя, Не завжди для вас блискає небо вогнем!

Сльози у нас на очах, хоч від сцен живемо ми далеко, Скільки-бо крові у цім світі уже пролилось.

Славен, хто зборов пишний норов свій, Хто кінця дійшов у борні святій.

Що колись сталось, ніколи до нас не повернеться знову, Все-бо минає, лише справа прекрасна живе.

Той має щастя, у кого ім’я переходить у вічність.

Дурню, чого ти бажаєш? Хіба не підвладне жіночій Владі безмірній життя ціле у тебе, скажи? Жінка тебе народила, керує Фортуна, теж жінка, Врешті Смерть-жінка тобі гибель колись принесе.

Часто у ваших руках гроші, закони усі! Тим доброчесність боїться законів: порушить їх — гине! Скільки ж безкарно разів гроші порушують їх?

Люди біжать під знамена тих грошей один, глянь, за одним, Ледве знайдеться такий, щоб доброчесність обрав.

Скільки є друзів у грошей та недругів у доброчестя! Дружбу приносять усім гроші, а заздрість — воно.

Часто в житті нагород доброчесність не має, а гроші? В тих, подивися, яких ще не було нагород?

Був же щасливий колись Діоген, бо любив доброчесність, Та, бідолаха, тоді в бочці порожній сидів.

Наше коротке життя, мов та квітка, що сходить уранці, Вдень розквітає, однак вечір приносить їй смерть.

Мучить нещасних любов, мучить ненависть усіх.

Чи ж прикидатись — чеснота? Це якось осел пізнав добре, Леве могутній, коли в шкіру твою одягнувсь.

Чорна юрба ця, що тільки побачить і навіть Дóбра якщо хоче буть, але не може ніяк.

Тисячу прикладів можу навести, чому вони заздрять, Може, такі є, котрі заздрості заздрять самій?

Світ того шанує, хто над ним панує.

Став безсмертний той, хто на смерть ішов, Славиться герой, що себе зборов.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7