Демська Орися Мар'янівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орися Демська
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Орися Мар'янівна Демська (25 листопада 1966, місто Борислав Львівської області) — українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянської академії», організаторка і перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови (лютий 2020 — 9 лютого 2022).

Цитати[ред.]

  •  

Держава наймає на службу службовця, який повинен уміти коректно представити її в комунікації з людьми, з іншими державами чи з недержавними інституціями. Також для держслужбовців передбачено специфікацію мовного іспиту відповідно до царини, у якій вони працюють[1].

  •  

Країна — це територія, людність, а держава — інститутуції та громадяни. Тобто про системну мовну політику треба говорити на рівні держави. Системна мовна політика в Україні можлива, як і в будь-якій іншій державі. Хто її творить? Держава і громадянське суспільство. Це дві складові державного жит­тя, бо громадяни беруть на себе відповідальність, коли контролюють владу. А влада генерує і мовну, і гуманітарну, й економічну, й будь-яку іншу політику[1].

  •  

Мова у традиційній спільноті сакральна. Неважливо, українська, російська, англійська чи будь-яка інша спільнота та її мова. І будь-яка зміна в мові для такої спільноти є сенситивною: змінювати не можна нічого. Звідси походить оце прагнення відновити, відродити, реставрувати. Усе це абсолютно типові речі для традиційної спільноти[1].

  •  

Мовне питання в сучасному світі — це питання економіки. Мова давно стала економічною одиницею. Про це, до речі, пише у своїй статті «Економічна вартість мови» Олександр Бондар. Є чимало праць на цю тематику. Мова — це товар на ринку мовних товарів і послуг. Класичним прикладом переведення мови з політики в економіку є практика Британської ради, Французького інституту й інших культурних національних інститутів, які пропонують складання іспитів на знання іноземної мови від рівня А1 до С2[1].

  •  

Світ розуміє, що мова є великим елементом політичної гри. Але водночас він також розуміє: якщо у ХХІ столітті певна мова перебуватиме тільки у площині політики — це кінець такої мови. Якщо вона не увійде на ринок мовних товарів і послуг, то це її сильно ослабить. Зараз світ говорить про таку категорію, як сила мови, що визначається за п’ятьма стандартними критеріями: географічним, економічним, комунікаційним, знаннєвим, дипломатичним і медійним. Ці критерії розробив і рейтингував за ними мови світу Кай Л. Чан. До речі, українська мова в цьому рейтингу належить до топ-50 мов світу[1].

  •  

Слово — найсильніша річ. Із використанням термінів минулого століття треба прощатися. Нас 300 років гнобили, проте українська мова є, вона має державний статус і доволі наполегливо виборює своє місце під сонцем. Ми не зможемо, звісно, конкурувати з англійською, бо її економічна потуга велика. Але таких економічно потужних мов у світі насправді небагато. Більшість слов’янських мов набагато менші, ніж українська. Живемо в полімовному світі, і нам треба навчитися гармонійно, сильно, красиво в ньому виживати[1].

  •  

У нас немає ані попередників, ані наступників. Є Україна, є українська держава, яка відбувається у своїй історії, у своєму сучасному й майбутньому. Ми не можемо викидати те, що було вчора. На нього слід спиратися, але працювати сьогодні потрібно на завтрашній день[1].

  •  

У нашій модерній спільноті фактично відбувається протистояння між англійською та російською. Гляньте на міські написи й назви закладів харчування. Подекуди англійською в Києві їх більше, ніж українською чи російською. А мала б відбуватися українська історія[1].

  •  

У Центрально-Східній Європі Україна найбільша. Якщо правильно вибудуємо креативні економіки й застосуємо до них українську мову, то маємо шанс стати лідером регіону. Українська мова може бути регіональною мовою. Наше завдання обрати проактивну мовну стратегію й пов’язати її з економікою. Маємо шанс зайняти дуже сильні мовні позиції без нападу й без старих традиційних захисних практик у новому світі[1].

  •  

Якщо квоти існують заради квот і залишаються єдиним інструментом, то цього замало. Їх має підсилювати проактивна позиція мовного економічного сектора[1].

  •  

Grammarly — український єдиноріг, надзвичайно успішний мовний проект. Так, він орієнтований на англійську мову, але ніхто не боронить зробити такий самий український проект[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg