Перейти до вмісту

Девід Камерон

Матеріал з Вікіцитат
Девід Камерон
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Де́від Ві́льям До́нальд Камерон, барон Камерон Чіппінг Нортонський[1] (англ. David William Donald Cameron; нар. 9 жовтня 1966) — 75-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 11 травня 2010 до 13 липня 2016). 13 листопада 2023 року несподівано повернувся до уряду Великої Британії, ставши головою МЗС країни[2].

Цитати

[ред.]
  •  

Звичайно, ми повинні мати справу і з ситуацією в Газі, і з Ізраїлем, і всім цим. Але для мене війна в Україні - це найважливіший виклик, який стоїть перед світом[3].

  •  

Мені було дуже приємно, коли прем’єр-міністр Ріші Сунак запросив мене повернутися. І я не вагався, перш ніж відповісти «так». І це була одна з причин, чому у 2008-му я поїхав до Тбілісі в Грузію, коли я був в опозиції, а не в уряді. Бо так я міг бачити, що робить Путін. Не думаю, що тоді світ діяв достатньо рішуче[3].

  •  

Україна потребує підтримки Сполучених Штатів. Україні потрібно більше фінансування, а також озброєння. Тому ми повинні бути вірними тому, що ми сказали, ми кажемо, що підтримуємо Україну, ми віримо в українців. Тоді ми повинні доводити це за допомогою зброї, грошей, дипломатичної, військової та моральної підтримки[3].

  •  

Це буде проблема, якщо в Європі люди казатимуть, мовляв, з одного боку, я хочу підтримати Україну, а з іншого боку, хочу мирних перемовин. Ні! Підтримайте Україну, дайте їй все те, що вона потребує, дозвольте їй повернути свої території та дозвольте їй визначати темп дискусій, щоб покласти кінець конфлікту[3].

  •  

Я пам’ятаю, як читав напередодні, що це має статися, адже було величезне нарощування російських військ на кордоні з Україною. Але я просто не міг повірити, що Путін буде таким агресивним і настільки дурним, щоб спробувати вдертися на територію всієї країни. Але це те, що він зробив. І я пам’ятаю, як був глибоко шокований тим, що зараз, у цю, нібито сучасну епоху, така країна, як Росія, може спробувати вдертися та завоювати суверенну, незалежну державу-члена Організації Об’єднаних Націй[3]. — про російське повномасштабне вторгнення

  •  

Я був прем’єр-міністром у 2014 році, коли він захопив Крим[4]. І тоді було багато розчарування, бо занадто багато людей казали: а чи справді це вторгнення? Чи це непорозуміння через Майдан? Що відбувається? Для мене все було очевидно: це - вторгнення, тому ми повинні ефективно накласти санкції на Путіна. Вже тоді ми почали підготовку українських військ, і зараз очевидно - дуже важливо, що ми це зробили[3].

  •  

Я вважаю, що наше завдання як союзників та друзів України – підтримати Україну, дати їй гроші, зброю, допомогти у боротьбі. І тоді це вже завдання України, коли вони хочуть обговорити, яким чином покласти край цьому конфлікту. Це українцям вирішувати[3].

  •  

Я вважаю, що трагедія полягає в тому, що ми повинні зробити більше, щоб дозволити Україні виграти цю битву, відштовхнути Росію. Це і так зайняло надто багато часу. Цей шлях, який ми почали з дискусій щодо усієї моралі війни, до того, де ми є зараз з військовою підтримкою. Але навіть те що ми маємо зараз – недостатньо. Є країни, яким потрібно проаналізувати своє озброєння, а також те, що вони надають Україні, і зробити свої ресурси більш доступними для України[3].

  •  

Я пам’ятаю, як покоління мого дідуся в 1930-х роках розв'язували проблему агресивного диктатора Гітлера, який захоплював територію іншої країни, ігнорував її кордони, забирав її частини. І це закінчилося катастрофою Другої світової війни. Тому для мене це виклик, великий виклик нашого покоління зупинити цю агресію. І тому мій перший візит був до України. І саме тому це питання, якому я приділяю найбільше уваги[3].

Примітки

[ред.]