Гілберт Кіт Честертон
| Гілберт Кіт Честертон | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Ґілберт Кіт Честертон (англ. Gilbert Keith Chesterton; 1874–1936) — англійський письменник, відомий представник детективної літератури.
Цитати[ред.]
- Про смаки не сперечаються: через смаки лаються, скандалять і сваряться.
- Ми самі заводимо друзів, самі створюємо ворогів, і тільки наші сусіди — від Бога.
Надія дає силу бути радісним навіть у розпачливих обставинах[1]. |
- Життя серйозне завжди, але завжди жити серйозно — не можна.
- Сміятися можна з чого завгодно, але не коли завгодно. Ми сміємося зі смертного ложа, але не біля смертного ложа.
- Саме в серйозності полягає легковажність нашого суспільства, яке давно відучилося сміятися з себе.
- Парадокс хоробрості в тому, що людина має знехтувати своїм життям заради того, щоб зберегти його.
- Перша з найбільш демократичних доктрин полягає в тому, що всі люди цікаві.
- У палаті громад багато розумників і трохи поетів. Людей там немає.
- Поет відрізняється від натовпу своєю чуттєвістю, розумник — своєю черствістю.
- Багато хороших людей — майже поети; багато поганих поетів — майже інтелектуали.
- Тому, хто може виразити себе в пісні, не потрібно виражати себе в убивстві.
- Одні бояться зла тому, що воно далеко. Інші — тому, що воно близько.
Роботодавці дадуть час, щоб поїсти, час, щоб поспати; вони бояться давати час, щоб подумати. |
|||||
Є великі люди, які змушують усіх почуватися маленькими. Але насправді велика людина – котра змушує кожного почуватися великим. |
|||||
- Дайте людині пройти десять миль по запиленій літній дорозі, і він зрозуміє, чому винайшли пиво.
Кожна людина, для якої важлива якась одна річ, є небезпечною[5]. |
Про Г. К. Честертона[ред.]
Честертон добре знав, що пише для покоління, яке – як і наше – було настільки змучене, що навіть не могло ухопитися за щось таке міцне, як традиція. Він знав, що люди нашого часу «пливуть за течією, як наполовину розталий айсберг, що плаває у каламутних водах, не знаючи, чому він не пасує до свого оточення». Зрештою, він знав, що це відчуття розтавання і дрейфу дуже пов’язане з втратою духу Різдва, котрий є страшенно плотським, бо виражається не в спіритуалістичних відозвах, а втілений у немовляті – слабкому й закоцюблому немовляті, яке плаче посеред ночі, сховане у яслах. У цьому, на думку Честертона, є емоційний парадокс, на який спирається Різдво: «Потугу й осереддя цілого світу можна знайти у чомусь на позір маленькому. (...) Щось надзвичайного спостерігати, наскільки це відчуття парадоксу ясел втрачають блискучі й обдаровані теологи і зберігають колядки»[6]. — «Дух Різдва» XLSemanal, 18.12.2017 |
|||||
| — Хуан Мануель де Прада |
Примітки[ред.]
- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ початково опублікована в Illustrated London News (16 July 1910)
- ↑ Gilbert Keith Chesterton. UTOPIA OF USURERS. Процитовано 19 травня 2016.
- ↑ Gilbert Keith Chesterton. Charles Dickens. — New York: Dodd, Mead & Co., 1906. — С. 8.
- ↑ Як удосконалювати самого себе / Томан І: Пер. з чес. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 171
- ↑ Дух Різдва. Хуан Мануель де Прада
Література[ред.]
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1185.
- Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 55.
