Гертруда Стайн
Гертруда Стайн | |
Гертруда Стайн | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ґертру́да Ста́йн (англ. Gertrude Stein; народилася 3 лютого 1874 — померла 27 липня 1946) — американська феміністська письменниця («Три життя», «Становлення американців», «Матір всім нам»), поетка, сценаристка, колекціонерка мистецтва, яка більшість життя прожила у Франції.
Цитати
[ред.]- Викреслити найкоротше слово — означає викреслити все. [1]
- Коли ти нарешті отримуєш те, чого прагла, виявляється, що це не те, чого ти прагла.[2]
- Небезпек стільки, що можна нічого не боятися.[2]
- Чоловіки пишаються двома речами, які будь-який з них може робити однаково добре: напиватися й зачинати синів.[2]
- Я хочу бути багатою, але не хочу робити те, що треба, аби зробитися багатою.[2]
Ми завжди всередині одного віку. |
|||||
We are always the same age inside.[3] |
Треба наважитися бути щасливим. |
|||||
One must dare to be happy.[3] |
Щоб бути генієм(-йкою), потрібно багато часу. Тобі доводиться так багато сидіти, нічого не роблячи, насправді нічого не роблячи. |
|||||
It takes a lot of time to be a genius. You have to sit around so much, doing nothing, really doing nothing. [3] |
Кожен знає, що якщо ви занадто обережні, ви настільки зайняті обережністю, що обов’язково спіткнетеся об щось. |
|||||
Everybody knows if you are too careful you are so occupied in being careful that you are sure to stumble over something. [3] |
Писати та читати для мене є синонімом існування. |
|||||
Writing and reading is to me synonymous with existing. [3] |
Про Гертруду Стайн
[ред.]Гертруду Стайн книжники знають за однією фразою, а найпалкіші шанувальники — за однією книжкою, «Автобіографією Еліс Б. Токлас» 1933 року. «Автобіографія» була, власне, збіркою літературних анекдотів із зірковим складом фігурантів. Кому, як не їй, було написати таку книжку: її салон по вулиці Фльорюс, 27, що в Парижі, приймав провідних письменників і художників-авангардистів, Стайн була такою собі хрещеною матір’ю модерністської літератури й опікувалася авангардними митцями[4]. — З есею «Гертруда Стайн»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
— Ганна Улюра |
Хто така Еліс Б. Токлас? З 1907 року й до смерті міс Токлас була партнеркою Гертруди (наслідком камінг-ауту Стайн став повний розрив із братом, власне, з усією родиною). Гертруда зробила Еліс профанною незацікавленою розповідачкою. Яка бачить і фіксує (дуже ядучо фіксує) будні міжвоєнної богеми. Це, між іншим, дозволило авторці стати однією з «зафіксованих» героїнь книжки[4]. — З есею «Гертруда Стайн» |
|||||
— Ганна Улюра |
«Автобіографія» була очевидною поступкою читачу, спраглому пліток під виглядом літературного нон-фікшну. І це таки єдина книжка, яку уважно прочитали за життя Стайн. Гемінґвей, по якому вона там проїхалася паровим котком, зреагував на це в своїй «Фієсті», коли відтворив діалог Стайн і Токлас – сварку двох коханок, владної дурепи й зацькованої розумниці (він намагався дорікнути Стайн гомосексуальністю, яку та не приховувала). Уже примітили, якою елегантною, попри волю автора вийшла буцімто підслухана розмова: авторка сварилася зі своєю свавільною літературною маскою[4]. — З есею «Гертруда Стайн» |
|||||
— Ганна Улюра |
Стайн згадувала роботу над автобіографією: «Уперше в процесі письма я відчувала в той час як писала щось, що було не в мені до того коли я писала, у мене було тільки те що було в мені». Не в ній була якраз розповідачка, та, що розказує історії. І от її у Стайн ніколи не було, історії існували лише не-в-мені (розкішна теорія «лесбійського» письма, яке уникає проникнення фалосу-логосу). Один із улюблених повторів перемог-програшів Стайн: фраза «там буде історія її». І ще одне кумедне до неможливості унісон-спостереження зробили: «Еліс Б. Токлас буде звучати як «Alice be talkless» («замовкни, Еліс»)[4]. — З есею «Гертруда Стайн» |
|||||
— Ганна Улюра |
— Ганна Улюра |
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
- Дорогоцінна енциклопедія геніальних афоризмів/ Укладач О.В. Зав'якін.- Донецьк:ТОВ "ВКФ "БФО",2010.-608с. ISBN 978-966-481-426-0