Гертруда Стайн

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гертруда Стайн
Gertrude Stein 1935-01-04.jpg
Гертруда Стайн
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ґертру́да Ста́йн (англ. Gertrude Stein; народилася 3 лютого 1874 — померла 27 липня 1946) — американська феміністська письменниця («Три життя», «Становлення американців», «Матір всім нам»), поетка, сценаристка, колекціонерка мистецтва, яка більшість життя прожила у Франції.

Цитати[ред.]

  • Викреслити найкоротше слово — означає викреслити все. [1]
  • Коли ти нарешті отримуєш те, чого прагла, виявляється, що це не те, чого ти прагла.[2]
  • Небезпек стільки, що можна нічого не боятися.[2]
  • Чоловіки пишаються двома речами, які будь-який з них може робити однаково добре: напиватися й зачинати синів.[2]
  • Я хочу бути багатою, але не хочу робити те, що треба, аби зробитися багатою.[2]

Про Гертруду Стайн[ред.]

  •  

Гертруду Стайн книжники знають за однією фразою, а найпалкіші шанувальники — за однією книжкою, «Автобіографією Еліс Б. Токлас» 1933 року. «Автобіографія» була, власне, збіркою літературних анекдотів із зірковим складом фігурантів. Кому, як не їй, було написати таку книжку: її салон по вулиці Фльорюс, 27, що в Парижі, приймав провідних письменників і художників-авангардистів, Стайн була такою собі хрещеною матір’ю модерністської літератури й опікувалася авангардними митцями[3]. — З есею «Гертруда Стайн»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Хто така Еліс Б. Токлас? З 1907 року й до смерті міс Токлас була партнеркою Гертруди (наслідком камінг-ауту Стайн став повний розрив із братом, власне, з усією родиною). Гертруда зробила Еліс профанною незацікавленою розповідачкою. Яка бачить і фіксує (дуже ядучо фіксує) будні міжвоєнної богеми. Це, між іншим, дозволило авторці стати однією з «зафіксованих» героїнь книжки[3]. — З есею «Гертруда Стайн»

  — Ганна Улюра
  •  

«Автобіографія» була очевидною поступкою читачу, спраглому пліток під виглядом літературного нон-фікшну. І це таки єдина книжка, яку уважно прочитали за життя Стайн. Гемінґвей, по якому вона там проїхалася паровим котком, зреагував на це в своїй «Фієсті», коли відтворив діалог Стайн і Токлас – сварку двох коханок, владної дурепи й зацькованої розумниці (він намагався дорікнути Стайн гомосексуальністю, яку та не приховувала). Уже примітили, якою елегантною, попри волю автора вийшла буцімто підслухана розмова: авторка сварилася зі своєю свавільною літературною маскою[3]. — З есею «Гертруда Стайн»

  — Ганна Улюра
  •  

Стайн згадувала роботу над автобіографією: «Уперше в процесі письма я відчувала в той час як писала щось, що було не в мені до того коли я писала, у мене було тільки те що було в мені». Не в ній була якраз розповідачка, та, що розказує історії. І от її у Стайн ніколи не було, історії існували лише не-в-мені (розкішна теорія «лесбійського» письма, яке уникає проникнення фалосу-логосу). Один із улюблених повторів перемог-програшів Стайн: фраза «там буде історія її». І ще одне кумедне до неможливості унісон-спостереження зробили: «Еліс Б. Токлас буде звучати як «Alice be talkless» («замовкни, Еліс»)[3]. — З есею «Гертруда Стайн»

  — Ганна Улюра
  •  

Стайн переконана: мова матеріальна, її можна осягнути й пізнати, як і будь-який об’єкт. Мова – це «надлишок усвідомленого». Щось здається незнаним? Торкнися, впізнай на дотик, «пести іменники»[4]. — З есею «Гертруда Стайн»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

  1. Дорогоцінна енциклопедія геніальних афоризмі, С. 434
  2. а б в г Дорогоцінна енциклопедія геніальних афоризмі, С. 435
  3. а б в г Ніч на Венері, 2020, с. 179
  4. Ніч на Венері, 2020, с. 181

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg