Перейти до вмісту

Геньба Любов Григорівна

Матеріал з Вікіцитат
Геньба Любов Григорівна
Стаття у Вікіпедії

Любов Григорівна Геньба (народилася 28 лютого 1960 в селі Грушевому Гуляйпільського району Запорізької області) — українська поетеса, журналістка, громадська діячка, режисер, член НСПУ, директор Гуляйпільського музею.

Цитати[ред.]

  •  

Ми належимо до тієї раси на землі, якій не байдужа висока духовна культура. Бо вона вже закладена у нашій мові.[1]

  •  

А Вітчизна — це не хтось і десь. Я — теж Вітчизна. Так би повинен мислити кожен.[1]

  •  

А письменник — це ж рупор. А письменник — це той, що кличе і йде сам уперед.[1]

  •  

Інформаційний простір повинен бути настільки насичений озоном українського, щоб навіть у ві сні ми не змогли зрадити Україні.[1]

Цитати з творів[ред.]

  •  

Я звідси починаюсь як народ,
Земля моя свята — жива ікона. — «Я звідси починаюсь — як народ»[2]

  •  

Україно моя, моє серце з майбутнім,
І я разом з тобою в долині плачу.
Я — вкраїнка твоя і по змісту, й по суті,
І у дотиках слів так, щоб кожен почув. — «Молюся за Україну!»[2]

  •  

Бо коли ви забуде мамину пісню,
То, повірте, забудуть і вас. — «Молюся за Україну!»[2]

  •  

У війни немає обличчя,
Тільки зморене тіло і скалічена доля. — «Тим, що з війни»[2]

  •  

Над нами очі Бога сині-сині,
А біля нас багнети і дими.
Нас вже нема, є тільки тіні, тіні,
А тіні схожі на таких, як ми.[2]

Примітки[ред.]

  1. а б в г Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.
  2. а б в г д Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.