Скуратівський Вадим Леонтійович
| Скуратівський Вадим Леонтійович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Скураті́вський Вадим Леонтійович (нар. 5 жовтня 1941, с. Бакланова Муравійка, Куликівський район, Чернігівська область) — український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист. Професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Доктор мистецтвознавства (1997), кандидат філологічних наук (1971), академік Національної академії мистецтв України (2004; член-кореспондент — з травня 2001), член Спілки кінематографістів України (1990) та Асоціації українських письменників (1997).
Цитати
[ред.]Секрет стійкості комуністичного духу в сучасній Україні пояснюється просто — ще одним міфом, про так звану «стабільність». Цю ілюзію в свідомості багатьох наших співгромадян старшого покоління викорінити вже не вдасться. Тому, зокрема, їм так складно приймати зміну звичних з часів СРСР назв. Але з «російським світом» це не має нічого спільного. У нинішніх умовах ідеї цього проекту не мають будь-яких перспектив в Україні, оскільки вже асоціюються виключно з війною[1]. |
Грошей не вистачає завжди, але якщо ми щось вже почали робити, то справу треба довести до кінця. Це питання елементарного порядку, на якому повинні триматися основи здорової держави. Інакше ми ніколи не почнемо поважати себе як народ[1]. — Про декомунізацію. |
Ось, наприклад, зараз я не знаю точно, на якій саме вулиці знаходиться мій будинок — на вулиці Миколи Щорса, як вона називалася півстоліття, або на вулиці Полковника Євгена Коновальця, який воював з Щорсом. Де-юре ця вулиця носить назву голови ОУН, а де-факто, якщо вірити табличкам на стінах будинків, — його радянського опонента. На перший погляд це банальні дрібниці, але насправді саме з таких дрібниць і складається відчуття неправильності того, що відбувається — зміни ніби є, а країна йде кудись не туди[1]. |
Примітки
[ред.]
