Бідолашні створіння

«Бідолашні створіння» (раніше «Бідолахи») — фільм 2023 року режисера Йоргоса Лантімоса за сценарієм Тоні Макнамари, заснований на романі Аласдера Ґрея 1992 року. Головні ролі виконали Емма Стоун, Марк Раффало, Віллем Дефо, Рамі Юссеф, Крістофер Ебботт та Джеррод Кармайкл. У центрі уваги – Белла Бакстер, молода жінка у вікторіанському Лондоні, яка повертається до життя завдяки трансплантації мозку та вирушає в одісею самопізнання. Критика визначає кілька жанрів фільму, включно з елементами чорної комедії та стімпанку.

Цитати про фільм

	Емма почувалася спокійніше, бо її залучили до проєкту ще на ранніх стадіях, тож вона знала про все: від проєктування світла і костюмів — до кастингу. Ми, наприклад, просто подзвонили Віллему замість того, щоб кликати його на кастинг. З акторами ми будуємо безперервні стосунки, а головне — це довіра та вдячність один до одного. — Про співпрацю з Еммою Стоун
	— Йоргос Лантімос

	Коли ми вперше зустрілися, то одразу зрозуміли, що ладнаємо одне з одним. Правда, минуло кілька років після знайомства, перш ніж ми змогли зібрати все докупи та зробити фільм. І коли ми зняли «Фаворитку», стало очевидно, що й працювати разом нам весело та легко. Не потрібно багато обговорювати, достатньо кивків чи жестів. І це має велике значення, тому що ви не марнуєте час та енергію, а просто робите справу. Після «Фаворитки» ми почали говорити про наступні проєкти, і тоді я запропонував їй «Бідолашних створінь». — Про знайомство і співпрацю з Еммою Стоун, виконавицею головної ролі
	— Йоргос Лантімос

	Думаю, ми щиро кохаємо одне одного. Ми можемо і сміятися одне з одного, і сваритися, але дійсно чудово ладнаємо. Я повністю довіряю йому як режисерові та співавтору, а це рідкість для актора, коли ти можеш віддати себе і знати, що ти й твоя історія — під захистом. Йоргос любить створювати щось на кшталт компанії, не лише з акторів, а й зі знімальної групи. Завдяки цьому ти почуваєшся безпечніше і ближче до кожного. — Про співпрацю з режисером стрічки Йоргосом Лантімосом
	— Емма Стоун, виконавиця головної ролі

Про сюжет

	Світ змінився за 10 років, принаймні західний світ, в якому ми перебуваємо, або та бульбашка в західному світі, яка дивиться подібні фільми. Змінилося і те положення, яке займає жінка в суспільстві, і як ми це повільно усвідомлюємо. І для нас це тепер здається очевиднішим. Ми намагаємося це змінити — і начебто виходить. Відмова, яку ми отримали 10 років тому, була досить чесною, бо на той час я навіть не зробив англомовний фільм, а це мало б бути масштабне кіно. І тоді це здавалося ризикованою пропозицією. — Про історію створення стрічки «Бідолашні створіння»
	— Йоргос Лантімос

У центрі сюжету — відносини Белли з моїм героєм. І це одна з речей, які мені так подобаються в матеріалі, завдяки якій фільм має багато шарів. Надто просто сказати, що це — батьківські відносини. Натомість мій персонаж має нову надію, і не тільки для себе, але й для Белли. Тому ваше питання досить гіпотетичне. Мій герой закохується в неї. Але він чітко дає зрозуміти, що це не хижацька річ у сексуальному контексті, тому що він не може функціонувати сексуально. Тож цей факт ставить його в цікаве становище. Спочатку він намагається контролювати її. Але потім, зрештою, вибирає вищу любов, тому що визнає, що мусить відпусти Беллу. І у фільмі є достатньо багатошаровості, зокрема епізод, в якому він дозволяє їй вийти у світ.

Про головну героїню

	Я намагалася усунути будь-який осуд і сором. Над тілом, мовою і пластикою ми працювали досить інтенсивно, тому що нам потрібно було розуміти її виконання в міру розвитку. Але найголовнішим було просто відпустити все, тому що Белла — це чиста радість і цікавість, у неї немає сорому і немає травм. Важко знайти дорослу людину, яка не пройшла через це і не має, знаєте, рефлекторних реакцій, як у собаки Павлова на певні речі, або певних суджень про себе чи інших. І в цьому був великий дар грати її. Вона просто живе у світі відкриттів. Думаю, що це найбільша частина моєї підготовки до її ролі. — Про роботу над роллю
	— Емма Стоун

	Ні Йоргос, ні я не любимо багато говорити про психологію персонажа, про те, що відбувається всередині й усе таке. Зовнішній вигляд є, а внутрішня робота — вже моя справа.
	— Емма Стоун

	Звичайно, деякі дні були важкими, але не дуже. Це весело. Це така радісна, щаслива річ, яку можна робити. І Белла настільки радісний персонаж, що навіть у складний день це завжди був подарунок. Тим паче з Йоргосом і з нашою командою.
	— Емма Стоун

	Костюми дуже допомогли з усім цим. Белла на початку наче стьобана і вбрана в шовки. І про неї дуже піклується служниця місис Прим. А потім, коли вона вирушає у власні пригоди, то одягається сама в шматки, які вона комбінує по-своєму. І поступово вона вбирається більш структуровано, оскільки дорослішає і пристосовується до навколишнього середовища. Тканини й кольори такі красиві, а ідеї, що стоять за цим, неймовірні. Те, як вона змінює своє вираження через одяг, є величезною частиною розвитку її характеру.
	— Емма Стоун

Про головного героя

У моїй голові застряг автопортрет Френсіса Бекона, до якого я постійно повертався. І ми намагалися якось це витлумачити. А потім, коли почали складати речі разом — від фотошопу до скульптури, — зробили такий собі бюст, на якому все випробували. Тож ми почали будувати образ на цьому бюсті та дивитися на результати нашої фантазії. І також надсилали Віллему деякі фотографії, а він доєднався до створення персонажа. Далі ми вже проводили тестування. І все ожило разом із Віллемом. Мабуть, цей зовнішній вигляд був не дуже приємним для нього, але він його прийняв. — Про героя Віллема Дефо, доктора Годвіна Бакстера

Про роль режисера та спецефекти

	Я не думав робити початок фільму чорно-білим, поки ми не провели багато тестів, спробували різні плівки та об’єктиви. Я хотів використати чорно-біле зображення лише коротко у флешбеках. Але потім ми подивилися тести, і це виглядало так красиво! Чорно-білий світ зовсім інакший. І я вирішив, що доцільно зняти початок історії, перш ніж Белла вирушить у подорож, у чорно-білій гамі. І тоді у вас буде можливість, коли вона повернеться до Лондона, відчути світ у кольорі.
	— Йоргос Лантімос

	Мій внесок був, в основному, під час репетицій. Я намагався вселити впевненість, щоб акторам було комфортно одне з одним, зі мною і з рештою знімальної групи. Створити компанію, в якій ми були настільки близькі, щоби просто розважитися і з легкістю ставитися до того, що робимо. Це продовжилося на знімальному майданчику і дало акторам відчуття безпеки та поваги. Але все залежало від них.
	— Йоргос Лантімос

	Я міг лише створювати правильне середовище та безпечний простір для усіх акторів. І тому окрім репетицій заздалегідь я запропонував їм пізнати один одного, щоби почуватися у безпеці. Я їм казав, що вони можуть спробувати будь-що: актори могли клеїти дурня, грати разом в ігри, а не сидіти та аналізувати, створюючи теорію про персонажів. І все залежало лише від акторів, тому такий процес свободи їм подобався. Я не казав, що робити конкретно, а міг лише вказати певний напрямок. — Про знімання стрічки «Бідолашні створіння»
	— Йоргос Лантімос

	Ми побудували цю кінематографічну мову з Роббі Раяном, оператором «Фаворитки». Ми використовували лінзи типу «риб'яче око». І в якийсь момент випробували сферичні лінзи, але тоді подумали, що це занадто для «Фаворитки». А працюючи над «Бідолашними створіннями», я згадав про них. При їхньому використанні зображення вийшло сюрреалістичним, і це було саме те що треба. — Про використання сферичних лінз у певних епізодах стрічки «Бідолашні створіння»
	— Йоргос Лантімос

Про сценарій

	Йоргос завжди говорив про сценарій як про фантазію, а потім йшлося про створення специфічної мови. З одного боку, це історичний фільм, але він мав бути досить сучасним і мати сучасну мову, щоб люди також могли емоційно отримати до неї доступ. Цей світ мав бути достатньо епічним, щоб відповідати запиту від Йоргоса. Тож це було своєрідне поєднання, просто опрацювання мови Белли, яка не має швидко розвиватися.
	— Тоні Макнамара, сценарист стрічки

	Це завжди була історія про жінку, яка намагається контролювати своє життя та суспільство, як і всі інші, а також контролювати уявлення про своє тіло. Для мене ця історія була про людину, яка намагається прожити своє життя якомога вільніше, яку не виховувало суспільство і для якої немає жодних правил. Ми хотіли створити історію про жінку, яка намагається створити себе сама.
	— Тоні Макнамара

	Коли ви працюєте з Йоргосом, то у вас немає чорно-білих персонажів, їх і не хочеться мати. Люди складні, вони хороші та погані. Вони мають недоліки та поводяться по-різному. І якщо ви знайдете в цьому правду як сценарист, то це все, що ви шукаєте, — бажання персонажів та чому і що вони намагаються отримати. Так був побудований роман, а потім і мій сценарій.
	— Тоні Макнамара