Йоргос Лантімос
| Йоргос Лантімос | |
_(cropped).jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Йо́ргос Ла́нтімос (грец. Γιώργος Λάνθιμος, 1973) — грецький театральний і кінорежисер[1] і сценарист.
Цитати
[ред.]Емма почувалася спокійніше, бо її залучили до проєкту ще на ранніх стадіях, тож вона знала про все: від проєктування світла і костюмів — до кастингу. Ми, наприклад, просто подзвонили Віллему замість того, щоб кликати його на кастинг. З акторами ми будуємо безперервні стосунки, а головне — це довіра та вдячність один до одного[2]. — Про співпрацю з Еммою Стоун |
Ми побудували цю кінематографічну мову з Роббі Раяном, оператором «Фаворитки». Ми використовували лінзи типу «риб'яче око». І в якийсь момент випробували сферичні лінзи, але тоді подумали, що це занадто для «Фаворитки». А працюючи над «Бідолашними створіннями», я згадав про них. При їхньому використанні зображення вийшло сюрреалістичним, і це було саме те що треба[2]. — Про використання сферичних лінз у певних епізодах стрічки «Бідолашні створіння» |
Ми зустрілися з письменником Аласдером Греєм[3] у Глазго. І він був досить своєрідною людиною, дуже талановитою та обдарованою. Він чудовий художник та ілюстратор, і великий письменник. Я отримав його благословення зробити адаптацію. Але потім мені часто відмовляли, коли я представляв свою ідею фільму. Тож я завжди тримав її при собі та продовжував знімати інші фільми. Врешті-решт після успіху «Фаворитки» трапилась нагода представити цю ідею продюсерам знову[2]. — Про історію створення стрічки «Бідолашні створіння» |
Світ змінився за 10 років, принаймні західний світ, в якому ми перебуваємо, або та бульбашка в західному світі, яка дивиться подібні фільми. Змінилося і те положення, яке займає жінка в суспільстві, і як ми це повільно усвідомлюємо. І для нас це тепер здається очевиднішим. Ми намагаємося це змінити — і начебто виходить. Відмова, яку ми отримали 10 років тому, була досить чесною, бо на той час я навіть не зробив англомовний фільм, а це мало б бути масштабне кіно. І тоді це здавалося ризикованою пропозицією[2]. — Про історію створення стрічки «Бідолашні створіння» |
Я подарував роман Тоні Макнамарі, який написав сценарій. Після роботи з Тоні над «Фавориткою» ми вже знали, що хочемо продовжувати працювати разом. Тому я згадав ще й про Емму Стоун. Її цей проєкт схвилював та заінтригував. А через кілька років нам вдалося зняти «Бідолашних створінь»[2]. — Про історію створення стрічки «Бідолашні створіння» |
У моїй голові застряг автопортрет Френсіса Бекона, до якого я постійно повертався. І ми намагалися якось це витлумачити. А потім, коли почали складати речі разом — від фотошопу до скульптури, — зробили такий собі бюст, на якому все випробували. Тож ми почали будувати образ на цьому бюсті та дивитися на результати нашої фантазії. І також надсилали Віллему деякі фотографії, а він доєднався до створення персонажа. Далі ми вже проводили тестування. І все ожило разом із Віллемом. Мабуть, цей зовнішній вигляд був не дуже приємним для нього, але він його прийняв[2]. — Про героя Віллема Дефо, доктора Годвіна Бакстера |
Я міг лише створювати правильне середовище та безпечний простір для усіх акторів. І тому окрім репетицій заздалегідь я запропонував їм пізнати один одного, щоби почуватися у безпеці. Я їм казав, що вони можуть спробувати будь-що: актори могли клеїти дурня, грати разом в ігри, а не сидіти та аналізувати, створюючи теорію про персонажів. І все залежало лише від акторів, тому такий процес свободи їм подобався. Я не казав, що робити конкретно, а міг лише вказати певний напрямок[2]. — Про знімання стрічки «Бідолашні створіння» |
Примітки
[ред.]
