Андрюс Кубілюс

Матеріал з Вікіцитат
Андрюс Кубілюс
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Андрюс Кубілюс (лит. Andrius Kubilius; народився 8 грудня 1956 року, Вільнюс) — литовський політик, член Сейму Литовської Республіки, прем'єр-міністр у 1999—2000 та 2008—2012 роках, голова партії Союз Вітчизни — Литовські християнські демократи.

Цитати про вступ України до ЄС та реформи[ред.]

  •  

У резолюціях Європарламенту ми записали, що переговори з Україною щодо її вступу до Євросоюзу мають розпочатися 2023 року. І ми хочемо, щоб вони проходили так, як із Центральною Європою. У Литви на переговори з ЄС пішло три роки, у Польщі чотири роки – це країна велика, співмірна з Україною. З огляду на цей досвід, ми в Європарламенті думаємо, що переговори з Україною можуть добігти кінця до 2027 року, коли Литва головуватиме в Євросоюзі. Ще рік-два потрібно на ратифікацію договору в усіх 27 членах ЄС. Якщо працювати в гарному темпі, то можна сподіватися, що вже 2029 року Україна зможе брати участь у виборах Європейського парламенту як повноцінний член ЄС.[1]

  •  

І коли хто-небудь каже: "Може, дати Україні не членство, а план дій?", то я відповідаю, що план дій потрібен не Україні, а деяким західним столицям, щоб у них змінилося розуміння ситуації, щоб вони відмовилися від оцього: "Не треба провокувати Путіна".[1]

  •  

Керівництво Європейського Союзу має надати Україні чіткі гарантії того, що після впровадження реформ, їй буде відкрито двері до членства в ЄС.[2]

  •  

Кремль розпочав війну з Україною, а Євросоюз не був готовий надати статус Україні. Нині уроки вивчили та надали статус кандидата в ЄС. Потрібно вводити нові санкції проти Росії через шантаж. Навчити Кремль, що доведеться платити за шантаж.[3]

  •  

З одного боку, Україна, звісно, повинна продовжувати європейські реформи, які записані і в Договорі про асоціацію. З іншого боку, вже на боці західного співтовариства, ЄС ми повинні шукати нові можливості, як прочиняти вікно чи двері більш ширше. Це, звісно, не відбудеться за день. Треба постійно і поступово впроваджувати такі ініціативи в життя.[4]

  •  

Найголовніші реформи – це, звісно, відповідати і юридичним стандартам, і виробничим стандартам, європейським стандартам. І тут та ж сама аграрна реформа, приватизація, створення ринкових умов за європейськими стандартами, юридична реформа. Тобто створення нормальних судів, щоб знову ж таки не було такого, що одного дня були погані суди, а на наступний день – вже хороші. Все це потребувало набагато довшого часу. Але все це ми пройшли, переслідуючи чітку мету – інтеграція до ЄС. Це нам допомогло.[4]

Цитати про Європейський Союз[ред.]

  •  

Європа – складний механізм. І завжди там є скептики. Але зараз Україна має безпрецедентний авторитет. Ми ж усі розуміємо, що ви боретеся не тільки за свою свободу, а й за всі демократичні цінності Європейського Союзу, і що ви нас охороняєте.[1]

  •  

Європа робила такі помилки раніше, коли роками не пропонувала Україні ясної дороги до членства в ЄС. До 2022 року Україна залишалася в "сірій зоні", і Путін вирішив, що тут – його територія.[1]

Цитати про Путіна[ред.]

  •  

Щодо Путіна, то я наголошу, що повна і беззастережна військова перемога України зробила б так, що Путін не залишився би при владі.[1]

  •  

Ми вже наробили помилок, не розуміючи, що Путіна провокує не сила, а слабкість Заходу. Такою помилкою був і Бухарестський саміт НАТО 2008 року, й інші моменти, коли Захід показував слабкість. Це все переконало Путіна в тому, що йому дозволено збільшувати свою агресивність.[1]

  •  

Путін довго працював над тим, щоб переконати Захід, що демократія в Росії неможлива.[1]

  •  

Путін давав Заходу сигнал: "Не мрійте про демократію в Росії і не провокуйте нас, тому що ми можемо повестися дуже радикально. Ми такі, і ми не будемо змінюватися. Це ви пристосовуєтеся до нас".[1]

  •  

Я мав єдину неформальну розмову з ним у Підмосков’ї, у резиденції, де замість півгодини ми провели півтори. Знаєте, після розмови (про все) я відчув у його характері те, що ми бачимо зараз. Я вийшов і сказав своїм радниками: «Знаєте, мені здається, я його добре знаю. Він нагадує мені хлопця із вільнюського передмістя, де якраз жило російськомовне населення і поведінка була хуліганською». Тобто якщо ти показуєш будь-яку слабкість, він одразу йде вперед і в його розумінні домовитися не можна ніяк, лише через сутичку.[2]

Цитати про НАТО[ред.]

  •  

Зараз НАТО визнає, що Росія – це основна загроза на європейському континенті. Але при цьому Альянс пропонує лише дві політики: стримування та оборону, "deterrence and defence". Я завжди кажу, що треба додати до цього третій елемент – трансформацію Росії. Це – в наших інтересах.[1]

Цитати про Росію та шлях її розвитку[ред.]

  •  

Наша доповідь рекомендує не визнавати ці парламентські вибори і сам парламент Росії легітимними, якщо вибори будуть визнані шахрайськими, такими, що відбулися із порушеннями демократичних принципів та міжнародного права.[5]

  •  

Росія живе так, що на виборах до московської думи опозиції просто не дозволяється брати участі. Тобто тут те саме питання, яке повинен ставити собі Захід. Чи може Захід допомогти Росії повернутися на більш демократичний шлях розвитку? І моя відповідь тут доволі оптимістична. Я думаю, що може допомогти.[4]

  •  

Демократія в Росію прийде тоді, коли люди в Росії для себе зроблять дуже простий висновок: от Україна, наш сусід, має демократію, обирає президентів, іноді дуже різко змінює всю команду і просувається вперед, економіка зростає, Україна наближається все ближче і ближче до ЄС, а Росія залишається в ізоляції, яку сама собі сотворила. От коли таке питання порушуватиметься, порушуватиметься саме через те, що Україна стає успішною державою, я думаю, що з’явиться більше можливостей для того, щоб Росія почала повертатися назад на демократичний шлях розвитку.[4]

Цитати про Україну[ред.]

  •  

Ми солідарні з Україною, надаємо і гуманітарну, і політичну допомогу. Якраз зараз пишемо листа до наших колег із консервативних партій Європи, у тому числі й Ангелі Меркель і керівництву ЄС, аби вони змінили політичний словник у контексті подій в Україні. Це величезна помилка все ще говорити про це як про українську кризу, об’єктивно це називається путінською війною, і коли ми почнемо це так називати, тоді ми співставимо війну Путіна з війною Мілошевича і згадаємо, що останній закінчив своє життя у Гаазькому трибуналі.[2]

  •  

Я думаю, що в України є величезний потенціал. Я це називаю «стиснутою пружиною». І дійсно, якщо будуть зреалізовані деякі важливі реформи, щоб українська економіка продемонструвала набагато швидші результати зростання. Але реформи можуть бути не завжди досить популярними.[4]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]