Перейти до вмісту

Лі Куан Ю

Матеріал з Вікіцитат
Лі Куан Ю
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Лі Куа́н Ю (англ. Lee Kuan Yew, чи Lee Kwan-Yew; кит. 李光耀; 16 вересня 1923 — 23 березня 2015) — сінгапурський державний діяч, перший прем'єр-міністр Республіки Сінгапур, один з творців сінгапурського «економічного дива», був при владі біля тридцяти років. На той час коли він вирішив передати владу, щоб забезпечити стабільність та оновлення кадрів, він уже був прем'єр-міністром, що найдовше перебував при владі.

Цитати

[ред.]
  •  

Для перемоги над корупцією потрібно не шкодувати саджати у в'язницю друзів і родичів, що провинилися[1].

  •  

Азіатський чоловік, чи то китаєць, індус або малаєць, вважає за краще дружину з більш низьким рівнем освіти, ніж у нього самого[1]. — «Сінгапурська історія: з «третього світу» — в перший»

  •  

Безвідповідальні і не здатні люди будуть в суспільстві завжди[1].

  •  

У Китаї дуже багато талановитих людей, але на самому верху всього кілька, на яких покладено важкі обов'язки[1].

  •  

У сучасному світі ваша цінність визначається вашими навичками і знаннями. Ви можете бути генієм, але якщо вам нема чого запропонувати на ринку праці, то чого ви варті[1]?

  •  

До сих пір вільна і незалежна преса в Індії, на Філіппінах, в Таїланді, на Тайвані, в Південній Кореї і Японії не змогла зупинити поширену і глибоко вкорінену в цих країнах корупцію[1]. — «Сінгапурська історія: з «третього світу» — в перший»

  •  

Якби ми [сінгапурці] були слабкими людьми, то вже загинули б[1].

  •  

Якби у сім'ї солдата не було свого будинку, то він не став би битися, щоб захистити майно багатих[1].

  •  

Якби я мав описати одним словом, чому Сінгапур досяг успіху, то цим словом було б «довіра». Саме довіра до нас дозволяло іноземним інвесторам засновувати свої фабрики і заводи в Сінгапурі[1].

Цитати про Лі Куан Ю

[ред.]
  •  

Авторитарні держави, на відміну від ліберальних демократій, не визнають рівної гідності своїх громадян. Вони можуть це імітувати за допомогою пишномовних конституцій, <...> але в реальності все інакше. У відносно доброзичливих диктаторських режимах, наприклад у режимі Лі Куан Ю в Сінгапурі або в Китаї під владою Ден Сяопіна, держава займає щодо громадян патерналістську позицію. Прості громадяни вважаються дітьми, які потребують опіки мудрих батьків - держави, їм не можна довіряти самим вести свої справи. У найгірших диктатурах, як-от у режимах Сталіна та Гітлера, великі групи населення — «куркулі», буржуазія, євреї, люди з інвалідністю, «неарійці» — вважалися людьми другого сорту, яких можна позбутися заради колективного блага. [2]
...мінімальна умова для ліберальної демократії — реальне визнання громадян рівними між собою дорослими людьми, здатними робити політичний вибір. (там же)

  Френсіс Фукуяма

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]