Перейти до вмісту

Тиша

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Цей термін має також інші значення. Див. Тиша (значення)

Ти́ша — повна або часткова відсутність звуків, факторів, що подразнюють слух.

Цитати

[ред.]
  •  

Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог[1].

  Богдан-Ігор Антонич
  •  

Тиша повітрям тонесенько дише.[2]

  Сергій Губерначук

З поезії

[ред.]
  •  

Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше…
Без людей Любов їх людить…[3]

  Сергій Губерначук
  •  

Тиша приходить гучно, мов скеля,
Що йде до пророка.
Мов гора, перед якою завмирають вживу.
Мов гора, з якої сміються в якомусь убогому анекдоті[4]. — З вірша «[воєнна тиша]»

  Ярина Чорногуз
  •  

Тиша приходить старомодним пісенним
Ритмом серед нечутної січі стріли,
Серед нечутного й звичного свисту кулі[4]. — З вірша «[воєнна тиша]»

  — Ярина Чорногуз
  •  

Тиша приходить гучно, мов велетка,
Важкі її кроки в пустелі висохлих риб,
що стали зміями й ящурами[4]. — З вірша «[воєнна тиша]»

  — Ярина Чорногуз
  •  

Тиша приходить гучно, ніби кількасотлітня
Безперервна війна.
Що складається з вічності кодових голосів
У вічності рацій й шнурів,
Кожен ледь чутний голос хочеться
прирівняти до кулі дрібного калібру,
а потім згадуєш про дві смерті[4]. — З вірша «[воєнна тиша]»

  — Ярина Чорногуз

Примітки

[ред.]