Рильський Максим Тадейович
| Максим Тадейович Рильський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Максим Тадейович Рильський (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.
|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати
[ред.]Б
[ред.]- Безсмертя — хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.
В
[ред.]- Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.
- Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Г
[ред.]- Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.
Є
[ред.]- Є сотня мов, а правда лиш одна.
І
[ред.]- І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.
К
[ред.]- Кожне серце
Має інший ритм одмінний,
Інший біль і іншу радість,
Інший стук і іншу кров… - Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
- Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве. - Куди приходить мода, там умирає муза.
Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?
Л
[ред.]- Література й народна поезія — рідні сестри, що взаємно збагачуються…
М
[ред.]- Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
- Моя Батьківщина — це поле без меж…
Моя Батьківщина не знає — «назад»!
Вперед її кроки.
Н
[ред.]- Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина.
О
[ред.]- О пісне! Від народу кров і плоть…
Тебе ніхто не може побороть… - Особисте щастя залежить від щастя народу.
П
[ред.]- Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…
- Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.
С
[ред.]- Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
Т
[ред.]- Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.
У
[ред.]- У світі найкраще — визволення крик.
Х
[ред.]- Хай сміються з нас, глузують —
Нам байдуже,
Бо замовкнуть, як почують
Слово дуже. - Хто поверне в рабство ту країну,
Де стяг свободи затрепетав? - Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
Ч
[ред.]- Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
Щ
[ред.]- Щасливий воїн, що во ім'я миру
Свою підносить бойову сокиру,
Во ім'я правди кривду тне з плеча! - Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…
Я
[ред.]- Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова… - Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(«Мова», 1956)[1] - Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь.
О
[ред.]- О ні, не хочу ні Верлена,
ні Мореаса, ні Реньє!
Сьогодні Рильського натхненна
в моїй душі весна встає.
- (Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)