Здоровий глузд
Здоровий глузд — інтуїтивна здатність ухвалювати розумні рішення, вільна від емоційної упередженості або інтелектуальної витонченості.
Цитати
[ред.]Багато з нас запитують себе, як це можливо, що люди піддаються таким неймовірним дурницям, які ми бачимо щодня: сповідують маячні конспірологічні теорії, роблять різні бздури, навіяні інтернетом: починаючи від селфі в жерлі вулкана і закінчуючи вірою в те, що земля є плоскою; а також видають і підтримують божевільні закони, які суперечать елементарному здоровому глузду... Пояснення є не одне, існує багато явищ, які сприяють тому, аби поміж нас загніздилося глупство (до того ж посилене тим множинним і спотворюючим дзеркалом, що ним є соціальні мережі)[1]. — Зі статті «El imperio de los tontos» (укр. Царство дурнів)//XL Semanals, 25.06.2022 |
|||||
| — Кармен Посадас |
Популісти нерідко стверджують, що демократію захопили технократи, надто занурені у складні політичні процеси, щоб зрозуміти «справжні» цінності демократії. Вони критикують технократів за те, що ті використовують цю складність, щоб звичайні люди були змушені сліпо довіряти ухваленим рішенням. Популісти протиставляють цьому «здоровий глузд» як потужний інструмент, який вони використовують проти раціональної технократії. «Здоровий глузд» розглядається як інтуїтивна, емоційна реакція, а не результат детального аналізу[2]. |
|||||
| — Кетрін Фієскі |
Популісти часто використовують концепцію «здорового глузду», щоб створити ілюзію підтримки більшості. Подаючи певне питання як очевидне і зрозуміле для кожного, вони заохочують людей прийняти їхні погляди без глибоких роздумів. Наприклад, у грудні 2023 року Франція запропонувала новий імміграційний закон, який дозволив би узаконити нелегальних іммігрантів, зайнятих у секторах з дефіцитом робочої сили. Неочікувано більша частина прихильників «Національного об’єднання» підтримала цю пропозицію, навіть попри традиційно антиімміграційні погляди партії. Спочатку партія виступала проти, але, помітивши підтримку виборців, змінила позицію. Це продемонструвало, що популістське використання «здорового глузду» іноді може бути в конфлікті з реальними настроями громадськості[2]. |
|||||
| — Кетрін Фієскі |
Також «здоровий глузд» служить популістам для визначення, кого вони вважають частиною «справжнього народу». Вони припускають, що справжні представники суспільства, наприклад, пересічні французи, нідерландці чи угорці, володіють природним розумінням проблем, яке не потребує глибокого аналізу. Концепція «здорового глузду» стає не лише критикою технократичної складності, а й способом відмежувати своїх прихильників від інших[2]. |
|||||
| — Кетрін Фієскі |
| — Луї де Фюнес |
Примітки
[ред.]
