Єсенін Сергій Олександрович
| Сергій Олександрович Єсенін | |
| |
| Сергій Єсенін у 1922 р. | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Сергі́й Олекса́ндрович Єсе́нін (рос. Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин; 1895–1925) — російський поет.
Цитати
[ред.]- Любити нам лише один раз дається, як двічі неможливо померти[1].
- Горіти нам судилося, ну що ж, нехай! Горіти ми будемо, полум'ям сліпих[1].
- Тонкі люди значно менше вміють веселитися, вони створені більшою мірою для страждань[1].
- Тиші не можна навчитися у людей. Вміння мовчати можна отримати лише від зірок, далеких і безликих[1].
- Важко здивувати будь-чим, адже все вже було: і життя і смерть[1].
- Чого варте життя, якщо на дорозі твоїй тільки трупи сморідні і рани гнійні, а за багатством своїм сліз гірких не помічаєш[1].
- І який би шлях не обрав ти, незайманих всіх пропускай, не чіпай, адже чарівна невинність краси нічого не знає про вогонь[1].
- Іноді виникає відчуття, що помилок зроблено більше ніж кроків[1].
- Може бути наше існування і обман, але як же він все-таки прекрасний[1]…
- По безглуздості своїй несусвітній впустив у душу її, і тепер можу думати тільки про дурниці[1].
- Граючи на почуттях людини, не можна дізнатися справжню правду про неї[1].
- Ми стільки разів буваємо обдурені, що серцю, правда, вже треба звикнути[1].
- Чим простіше до всього ставишся, тим легше приймати життя[1].
- Смуток обняв мене ніжно, і тугою віє, як раніше[1].
- Насправді найбільший талант в житті нашому — це постійно мати гарний настрій і при цьому простим бути, як монета мідна[1].
- Тільки в розлуці можна добре розгледіти людину[1].
- Мені завжди здавалося дивним будувати церкви золоті, а на вечерю не знайти навіть шкірки хліба для дитини[1].
Примітки
[ред.]
