Єсенін Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олександрович Єсенін
Esenin Moscow 1922.jpg
Сергій Єсенін у 1922 р.
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Олекса́ндрович Єсе́нін (рос. Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин; 1895–1925) — російський поет.

Цитати[ред.]

  • Любити нам лише один раз дається, як двічі неможливо померти[1].
  • Горіти нам судилося, ну що ж, нехай! Горіти ми будемо, полум'ям сліпих[1].
  • Тонкі люди значно менше вміють веселитися, вони створені більшою мірою для страждань[1].
  • Тиші не можна навчитися у людей. Вміння мовчати можна отримати лише від зірок, далеких і безликих[1].
  • Важко здивувати будь-чим, адже все вже було: і життя і смерть[1].
  • Чого варте життя, якщо на дорозі твоїй тільки трупи сморідні і рани гнійні, а за багатством своїм сліз гірких не помічаєш[1].
  • І який би шлях не обрав ти, незайманих всіх пропускай, не чіпай, адже чарівна невинність краси нічого не знає про вогонь[1].
  • Іноді виникає відчуття, що помилок зроблено більше ніж кроків[1].
  • Може бути наше існування і обман, але як же він все-таки прекрасний[1]
  • По безглуздості своїй несусвітній впустив у душу її, і тепер можу думати тільки про дурниці[1].
  • Граючи на почуттях людини, не можна дізнатися справжню правду про неї[1].
  • Ми стільки разів буваємо обдурені, що серцю, правда, вже треба звикнути[1].
  • Чим простіше до всього ставишся, тим легше приймати життя[1].
  • Смуток обняв мене ніжно, і тугою віє, як раніше[1].
  • Насправді найбільший талант в житті нашому — це постійно мати гарний настрій і при цьому простим бути, як монета мідна[1].
  • Тільки в розлуці можна добре розгледіти людину[1].
  • Мені завжди здавалося дивним будувати церкви золоті, а на вечерю не знайти навіть шкірки хліба для дитини[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg