Ярослав Мудрий — вірш Олександра Олеся.
|
Після ката Святополка,
Що замучив трьох братів,
Брат четвертий на престола,
Ярослав розумний сів.[1][2]
|
|
|
|
|
|
І усю свою увагу
Ярослав звернув на лад.
І небавом Україна
Зацвіла, як пишний сад.[1][2] — небавом — незабаром
|
|
|
|
|
|
Так живий, шумливий Київ
Царгородом другим став.
Як про друга, як про сина,
Дбав про його Ярослав.
Оточив його валами,
Ровом, мурами обвів,
Укріпив його, оздобив
І препишний двір завів.[1][2]
|
|
|
|
|
|
І в Європі честю мали
Королі, князі, царі
Поріднитись з Ярославом,
Побувати у дворі.[1][2]
|
|
|
|
|
|
«Вас я, діти, покидаю,
Йду я в ліпшу сторону,
Але, діти, пам'ятайте
Мою заповідь одну:
Не сваріться, жийте в згоді:
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе».[1][2]
|
|
|
|
|
