Журавель Юрій Григорович

Юрій Журавель

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Григо́рович Жураве́ль (нар. 6 травня 1972, м. Овруч Житомирської області) — український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту От Вінта!, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.

Цитати

До восьмого класу я з родиною жив у гарнізонному готелі. Щодня мене автомобілем возили до школи. Решта життя минало у військовій частині. Я облазив і трали, і танки, знаю, як працюють понтони. Бачив, як прапорщики розкрадають майно, як пиячить особовий склад, як батько був змушений боротися за дисципліну серед особового складу. Власне радянська армія і забрала його здоров’я. Він помер майже одразу після того, як пішов у запас. Тоді я зрозумів, що така армія — не для мене.

Ми переможемо завдяки лендлізу та допомозі Європи. Також — завдяки високій мотивації нашої армії й тому, що наші військові дуже швидко вчаться. Але щоб втримати цю перемогу, треба буде й надалі вести інформаційну війну. Коли загасимо пожежу, важливо не повісити вогнегасники й не забути про правила пожежної безпеки. Не маємо права передавати цієї війни у спадок.

Нам потрібно нагадувати, що ми ще з часів козацтва з піснею, бадьоро й завзято лупили ворога. Недарма ж козаки говорили: якщо вночі біля багаття чути гучний сміх, значить сюди ніколи ведмідь і вовк не підійдуть — там впевнені в собі люди, там смажать мʼясо. Де сміх — там впевненість у перемозі.

Українця хотіли показати або чуваком, який стогне, або вусатим пияком, з «оселедцем», у брудній сорочці, з великою пляшкою смаги та шматком сала. Веселих і бойових українських пісень наче й не існувало. А їх насправді — безліч. Останнім часом дуже часто чую визначення національної ідеї, яке дав Лесь Подеревʼянський: «Відʼїб*ться від нас». Але тоді виходить, що якщо не буде кацапів, то не буде й національної ідеї. Нам треба памʼятати, що ми — самостійна, дуже давня нація.

У радянські часи про Холодний Яр не існувало ніякої літератури. Навіть негативної. Цю сторінку просто намагалися стерти, ніби й не було нічого. Бо не можна було показувати, що люди, не маючи багато зброї та набоїв, могли протягом тривалого часу вести партизанську війну на такій великій території. Це була суперпрофесійна армія.

Я — здоровий мужик, але не стою з автоматом у руках. Тому мушу кожного дня поповнювати свій магазин заструганими олівцями. Якщо я не малюю або не граю десь, то почуваюсь якимось недолугим дезертиром.