Вітовська Ірма Григорівна

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Цитати Ірми Вітовської)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітовська Ірма Григорівна
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

І́рма Григо́рівна Віто́вська (нар. 1974) — українська актриса театру та кіно; працює у Молодому театрі (з 1998), відома за роллю Лесі у серіалі «Леся+Рома» (2005–2007). Ведуча розважальних шоу на українському телебаченні.

Цитати[ред.]

  •  

Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися[1]. — Що для неї щастя.

  •  

Хотілося б зустрітися з Едіт Піаф. Але недаремно кажуть: «Бійтеся своїх бажань, адже вони здійснюються». Я розділяю бажання, мрії і хотіння. «Хотінь» багато, про мрії не розповім нікому, а бажань справді треба уникати, бо коли настає крах ілюзій — настає момент розчарувань[1]. — Про мрії.

  •  

Терпіння, уміння слухати. А ще вісімдесят відсотків успіху — це партнер, якого треба любити і розуміти. І ще слухати режисера і довіряти йому[1]. — Про найважливіші риси для актора.

  •  

Порядність. Хоча ми всі маємо своїх «тарганів». Можемо когось образити, можемо схибити, злякатися, змовчати. Це звичайні людські слабкості, але треба намагатися їх з себе вичавити. Порядність — це риса, яка не дозволить тобі переступити через когось, досягаючи мети, не зважати на людей, які поруч. Моє кредо: «Стукайте — і вам відчинять, але не виламуйте дверей»[1]. — Про найважливіше у житті.

  •  

Тепер перед кіновиробництвом постають важкі проблеми — фінансові, законодавчі. Треба робити реформи — швидко. За 1—2 роки. Не тільки в галузі кіно, а й у галузі театру. А далі — шукати можливості допуску інвестицій. Внутрішній ринок потребує захисту, повернення квот на телебачення для українського продукту[2]. — Про найголовніші проблеми сучасного українського кіновиробництва і як їх вирішити.

  •  

Коли почалася війна, в мене були певні гонорари від зйомок у російських серіалах, я багато давала на благодійність. Але потім відмовилася співпрацювати з російськими кіновиробниками.
Зрозумійте, мені неприємно бути навіть "у кадрі" на машині з номерами чужої держави! Або тримати в руках "інші" грошові банкноти, а потім вдавати, що я "афігенная русская деревенская баба". Це в той момент, коли серед знайомих є поранені… Це — не сумісне. Я — на екрані — "русская баба", а в нього ручки і ножки немає "завдяки" росіянам[2]

  •  

Більшість російських серіалів не становлять художньої цінності. Яка різниця: Педро любить її чи Петя? Але завдяки серіалам цілі покоління українців прив'язуються до певної країни, до спільного минулого. Це працює на підсвідомість… І коли наша людина подивилася новини, поплакала за полеглими бійцями, а далі — російський серіал… Висновок: "А все-таки в Советском Союзе было хорошо…"[2]

  •  

Це мій театральний учитель Богдан Миколайович Козак. Він дав мені ремесло. Можна бути талановитим, до безумства органічним. Але якщо немає школи, то на самій органіці важко існувати. Також можна бути дуже розумним, раціональним, володіти ремеслом, але не горіти. Одне слово, багато різних нюансів. Що стосується загальнолюдського — то це дідусі, бабусі, батьки. Я знайома з багатьма письменниками, художниками, фотографами, дизайнерами, лікарями… Це всі, кого посилає Господь[2]… — Про тих, хто найбільше вплинув на формування особистості.

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg