Котляревський Іван Петрович
| Іван Петрович Котляревський | |
 | |
 Стаття у Вікіпедії | |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Медіафайли у Вікісховищі |
Іван Петрович Котляре́вський (1769—1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Цитати
[ред.]Еней був парубок моторний |
|||||
| — Частина перша |
Не так-то робиться все хутко, |
|||||
| — Частина перша |
...Морем в бурю їхать слизько, |
|||||
| — Частина друга |
Не так то діється все хутко, |
|||||
| — Частина третя |
Буває щастя скрізь поганцям, |
|||||
| — Частина третя |
Не так тепер і в пеклі стало, |
|||||
| — Частина третя |
Скажіть! тогді чи дуже спиться, |
|||||
| — Частина п'ята |
О сон! З тобою забуваєм |
|||||
| — Частина четверта |
Біда не по дерев'ях ходить, |
|||||
| — Частина п’ята |
За милу все терять готові: |
|||||
| — Частина п’ята | |||||
Злость, кажуть, сатані сестриця |
|||||
| — Частина п’ята |
| — Частина п’ята |
Де общеє добро в упадку, |
|||||
| — Частина п’ята |
Не ворог, хто уже дублений, |
|||||
| — Частина шоста |
Мужича правда єсть колюча, |
|||||
| — Частина шоста |
Нехай же та личина люта, |
|||||
| — Частина шоста |
На хитрості дівчата здатні, |
|||||
| — Частина шоста |
Живе хто в світі необачно, |
|||||
| — Частина шоста |
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці! — Действие I, явление 1.
— Наталка
Коли другії облизня поймають, то і ми остерегаємся. — Действие I, явление 3.
— Возный
Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других. — Действие I, явление 3.
— Возный
Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку! — Действие I, явление 3.
— Выборный
Доля людськая — доля єсть сліпая! — Действие I, явление 3.
— Возный и выборный Заміж вийти - не дощову годину пересидіти — Действие I, явление 3.
— Выборный
Лучче умерти, як з немилим жити. — Действие I, явление 4.
— Наталка Знайся кінь з конем, а віл з волом . — Действие I, явление 1.
— Наталка
Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. — Действие I, явление 4.
— Терпилиха
Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої. — Действие I, явление 6.
— Наталка
Де згода в сімействі, де мир і тишина;
Щасливі там люди, блаженна сторона. — Действие I, явление 6.— Выборный, Наталка, Терпелиха
Москаль-чарівник
[ред.]Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна.
— Тетяна (Явление 1)
Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.
— Тетяна (Явление 3)
Солдат: ...У нас пословица есть: хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош.
Михайло: Нікуда не годяться? Ні, служивий, така ваша пословиця нікуда тепер не годиться. Я тобі коротенько скажу: тепер уже не те, як давно було, іскра дотепу розжеврілась. Ось заглянь в столицю, в одну і в другу, та заглянь в сенат, та кинься по міністрах, та тогді і говори — чи годяться наші куди, чи ні?
Солдат: Спору нет, что нонче и ваших много есть заслужонных, способных и отличных людей даже и в армии, да пословица-то идет, вишь ты.
Михайло: Пословиця?.. Коли на те пішло, так і у нас єсть їх против москалів не трохи. Така, напримір: з москалем знайся, а камень за пазухою держи; од чого ж вона вишла, сам розумний чоловік, догадаєшся.— Явление 7
Про Котляревського
[ред.]Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше витав,
Де ватагу пройдисвіста
Водив за собою, –
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!— Тарас Шевченко «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург
Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братики! Прочитайте ви думи, пісні; послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті, як вони згадають старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, — то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт.
— Шевченко Т. Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»]; 8.III 1847, Седнів[1]
«Енеїда» — вдатна проба піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфлі Наполеона.[2] |
|||||
| — Іван Франко |
Примітки
[ред.]- ↑ Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 227; 288 с.
- ↑ Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 42.
