Франсуаза Дольто

	Франсуаза Дольто
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Франсуа́за Дольто́ (фр. Françoise Dolto; фр.: [dɔl'to] ; 1908—1988) — французька педіатриня і психоаналітик.

Цитати

Нормальне розлучення краще за поганий шлюб.^[1]

Подружжя — це не пристрасть, це зовсім інше.^[2]

У сім'ї діти й собаки завжди знають усе, особливо те, про що не говорять.^[3]

В інтересах дітей, щоб батьки існували як пара в лоні сім'ї, а не розігрували із себе жертв.^[3]

Бути дорослим — це мати виключні права на іншого дорослого; для дитини це створює ту модель поведінки, в якій вона в сім'ї — учень: вона виховується у цієї пари, але жодним чином не має претендувати на місце дорослого, навіть якщо він відсутній у сім'ї.^[3]

Залежність від батьків, що навіюється дітям як чеснота покори батькам, є вираженням нічим не регульованої батьківської влади.^[4]

Поважати дитину — означає запропонувати їй модель поведінки й надати можливість не слідувати їй. У неї немає іншого виходу у формуванні себе, крім заперечення, і вона каже «ні».^[4]

Система освіти не вчить ні любові, ні поваги до іншого, ні самоповаги.^[4]

Про дитину говорять багато, але з нею не говорять.^[5]

Дитина — наш посередник у стосунках із реальністю.^[5]

Дитина — це ахіллесова п'ята дорослого: можливо, навіть той, хто на перший погляд здається найсильнішим, боїться цієї правдивої істоти, яка здатна його обеззброїти.^[5]

Саме дитина має доступ до того, що має найбільшу цінність у світі, але оскільки вона мала і фізично слабка, ми нав'язуємо їй нашу волю, яку сильні завжди нав'язують слабким.^[5]

Підлітковий вік — це період, коли людина переживає друге народження.^[6]

Ризик першого любовного досвіду розцінюється як вмирання дитинства.^[6]

Намагаючись зрозуміти незахищеність, вразливість підлітка, уявімо собі раків і лангустів, які змінюють панцир: вони ховаються в ущелини скель на час, необхідний для утворення нового панцира, що зможе їх захистити. Але якщо в цей момент, коли вони такі вразливі, на них хтось нападає і ранить їх, рана ця збережеться назавжди і панцир лише приховає шрами, але не загоїть рани.^[6]

Ми беремо участь у житті, не так уже й багато про нього насправді знаючи, і ми нічого не знаємо про те, що таке смерть.^[7]

Постаріти завчасно — найпоширеніше явище на світі.^[8]

Страх смерті — це, по суті, страх життя.^[9]

Ризик померти — складова життя: інакше, якщо ми не маємо можливості розпоряджатися ним на власний розсуд, зокрема й покласти йому край, воно належить іншим.^[9]

Головне завжди замовчують і приховують. Суспільство відгороджується від дійсності за допомогою заспокійливих образів. Сказати правду — все одно, що зробити революцію.^[10]

Де немає дитинства, немає і зрілості.^[11]

Бажання — це раптовий спалах, пов'язаний із нетерплячим очікуванням задоволення.^[12]

Люди мають право на хворобу. Хвороба — це спосіб висловити щось. Коли людина не може висловити це словами, почуттями, тоді бере слово хвороба.^[13]

Думка про самогубство — це робота уяви, бажання вчинити його насправді — це хвороба. Межа між тим і іншим вельми умовна.^[14]

Джерела

Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.

[Под_знаком_Ψ—2016——36-1] Под знаком Ψ, 2016, с. 36

[Под_знаком_Ψ—2016——44-2] Под знаком Ψ, 2016, с. 44

[Под_знаком_Ψ—2016——49-3] а ^б ^в Под знаком Ψ, 2016, с. 49

[Под_знаком_Ψ—2016——55-4] а ^б ^в Под знаком Ψ, 2016, с. 55

[Под_знаком_Ψ—2016——57-5] а ^б ^в ^г Под знаком Ψ, 2016, с. 57

[Под_знаком_Ψ—2016——61-6] а ^б ^в Под знаком Ψ, 2016, с. 61

[Под_знаком_Ψ—2016——67-7] Под знаком Ψ, 2016, с. 67

[Под_знаком_Ψ—2016——84-8] Под знаком Ψ, 2016, с. 84

[Под_знаком_Ψ—2016——86-9] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 86

[Под_знаком_Ψ—2016——88-10] Под знаком Ψ, 2016, с. 88

[Под_знаком_Ψ—2016——94-11] Под знаком Ψ, 2016, с. 94

[Под_знаком_Ψ—2016——116-12] Под знаком Ψ, 2016, с. 116

[Под_знаком_Ψ—2016——138-13] Под знаком Ψ, 2016, с. 138

[Под_знаком_Ψ—2016——139-14] Под знаком Ψ, 2016, с. 139

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]