Перейти до вмісту

Марксизм

Матеріал з Вікіцитат

Марксизм — політично-соціальна філософія, яку розробили Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.

Цитати

[ред.]
  •  

Важливо пам’ятати, що протягом десятиліть ми перебуваємо підо впливом марксизму. І для марксистів, і для ліберальних, і для лівих рухів «націоналізм» — це брудне слово. І то не залежить, який саме націоналізм, бо вони їх не розрізняють. Тут не будемо зачіпати самого Маркса, бо він, наприклад, симпатизував польському націоналізмові й не любив російського, проте сучасний марксизм не сприймає націоналізму. Сьогоднішні марксисти хочуть бачити людство без ідентичности — сексуальної (її можна обирати пізніше), національної, релігійної тощо[1].

  Ева Томпсон
  •  

Дві системи підозр: фрейдизм і марксизм.[2]

  Кароль Іжиковський
  •  

Для сучасних марксистів націоналізм — це погано, бо він ділить людей. А було б добре, згідно з марксистами, не звертати уваги ані на стать, ані на національність, ані на релігію. Звичайно, офіційно ми не маємо цього враховувати, але суто персонально ми на це зважаємо. Не зважати неможливо. Людство природно поділене на національні групи. Але для марксистів навіть поняття «патріотизм» — це про націоналізм[1].

  — Ева Томпсон
  •  

Не може бути класової істини, але може бути класова брехня.[2]

  Микола Бердяєв
  •  

Оскільки наука і логіка свідчили проти соціалізму, необхідно було розробити систему, на яку можна було б покластися, щоб захистити його від неприємної критики. З цим завданням і мав впоратися марксизм. Було обрано три напрямки дій. По-перше, він заперечував, що логіка є універсальною для всього людства і для всіх часів. Стверджувалося, що мислення визначається класовою приналежністю мислителя і, фактично, є «ідеологічною надбувою» над його класовими інтересами. Міркування, що заперечували соціалістичну ідею, «викривалися» як «буржуазні», як апологія капіталізму. По-друге, заявлялося, що діалектичний розвиток із необхідністю веде до соціалізму; що метою і кінцем всієї історії є усуспільнення засобів виробництва шляхом експропріації експропріаторів — як заперечення заперечення. Зрештою, наполягалося на тому, що нікому не дозволено висувати, як це робили утопісти, будь-яких пропозицій щодо конкретного устрою соціалістичної землі обітованої. Оскільки прихід соціалізму був неминучим, науці було б краще утриматися від будь-яких спроб визначити його природу.


Жодна доктрина в історії не знаходила такого швидкого і повного визнання, як та, що визначалася цими трьома принципами марксизму.[3]

  Людвіг фон Мізес


  •  

Марксистський соціалізм завжди повинен залишатися застереженням для істориків громадської думки — як така нелогічна й нудна доктрина могла отримати настільки потужний і тривалий вплив на людей, а через них — на хід історії.[2]

 

Marxian socialism must always remain a portent to the historians of opinion - how a doctrine so illogical and so dull can have exercised so powerful and enduring an influence over the minds of men and, through them, the events of history.

  Джон Мейнард Кейнс, стаття «Кінець laissez-faire» (The end of laissez-faire, 1926)
  •  

«Маркс і Спенсер» перемогли Маркса і Енгельса.[2]

  Маргарет Тетчер

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]
  1. а б Ева Томпсон: «Перемога України змусить росіян переписати свою історію»
  2. а б в г Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправлен­ное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 424
  3. Людвіг фон Мізес. Соціалізм: Економічний та соціологичний аналіз / пер. з англ. та ред. Сергій Рачинський. — К.: ТОВ «Велл Букс» / Well Books LLC, 2024. — С. 11. — ISBN 978-617-8264-16-1