Ткачук Галина Сергіївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Ткачук
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Галина Ткачук (нар. 27 серпня 1985, м. Хмельницький) — українська дитяча письменниця, літературознавиця, редакторка.

Цитати[ред.]

  •  

Дитяча література – це цілий світ, в якому мені цікаво. Це мій спосіб думати про нашу культуру і мій місток для розуміння інших культур. Зрештою, дитяча література – це моя улюблена справа[1].

  •  

Для мене книжка – це портал в комфортні умови. Навіть якщо їду в переповненому транспорті, варто дістати книгу – і я в комфортних умовах. Тож ніяких правил не маю – просто читаю[2].

  •  

З дитинства в казках мені завжди дуже подобалася білка. Тому що білка – це, по-перше, красиво. А в творах Туве Янссон (моєї улюбленої письменниці з дитинства) мені найбільше подобалася вреднюня Маленька Мю[2].

  •  

Мені здається, дуже важливо писати з думкою про читача. Враховувати особливості психології та сприйняття. Тому мені особисто дуже важливо багато спілкуватися із цільовою аудиторією[2].

  •  

Мені здається, одне з найважливіших значень читання сьогодні – це відчуття багатоманітності та багатоваріантності нашого життя. Сучасний світ дає нам мрію про унікальну індивідуальну долю, неповторну ні за яких обставин і тим цінну. Тож ця ідея мене надихає[1].

  •  

Під час роботи над певною книжкою я люблю створити довкола неї певне смислове поле читання: читаю наші та зарубіжні книжки цього жанру, відповідні літературознавчі праці. А потім коло стає все ширшим і все менш передбачуваним: поезія, література факту, мотиваційні книжки, статті-лонгріди – усе, що зачепилося за якусь нитку навколо моєї роботи. Це як хмара, яка наростає-наростає – аж поки не гримне грім і не з’явиться блискавка. А грім і блискавка дуже допомагають у творчій роботі[1].

  •  

Я вважаю, що в різних людей різні типи сприйняття світу. Від цього і залежить, що саме тобі подобається робити. Мені завжди подобалося спостерігати і вигадувати[2].

  •  

Я дуже люблю, коли дарують книжки. Яку б книгу не подарували мені – завжди знайду їй застосування. Зараз справді видають все більше книжок з дуже гарним подарунковим оформленням. Тож ті електронні, які я щодня читаю – це своєрідний читацький побут. А от красиве ошатне паперове видання – це розкіш і свято[2].

  •  

Як на мене, найскладніше в межах кожної теми обрати такий підхід, таку форму, яка би пасувала для мого авторського бачення, голосу і стилю. Для мене усе дуже тісно пов’язано: тема, жанр, форма, голос, герой, стиль, художні засоби. Поки я не відчую, що бачу певну точку, де все назване може зібратися і зазвучати більш-менш гармонійно – я не беруся писати[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg