Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)
Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер) | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Сергій Олександрович Соловйов (25 серпня 1944, Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР — 13 грудня 2021) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог; лауреат премії Ленінського комсомолу (1975) і Державної премії СРСР (1977), народний артист РФ (1993)[1].
Цитати
[ред.]«Для мене музика, перш за все, є уособленням божого світу, який за природою своєю споконвічно вільний. Не зовнішньою, а внутрішньою свободою. Взагалі, усі види мистецтва, зокрема й кіно, у деякому розумінні - музика. Пам'ятаєте Блокове: «И если музыка покинет нас, то что же станет с нашим миром?» — про ставлення до музики в інтерв'ю газеті «День» Сергій Соловйов Кіно — довгострокова інвестиція у свідомості людини (19 листопада 2010 року) |
«Ще коли пишу сценарій, то вже знаю, кого хочу знімати. Жодними відборами не займаюся. Навіть у тих окремих випадках, коли пишу ролі для молодих людей, завжди знаю, кого з молоді треба шукати. Так було, скажімо, перед зйомками картини «Сто днів після дитинства». Я знав, що мені на головну роль потрібна молода Ірина Купченко, бо шаленів од неї, подивившись, як вона грає в картині Андрона Кончаловського «Дядя Ваня». На третій день мені привели Таню Друбич, я сказав - ні, не треба, вона не схожа на молоду Купченко. Топав ногами й змушував шукати нову, молоду Ірину Купченко до того часу, аж поки зфільмував якусь одну сцену й зрозумів, що є Таня Друбич. І це не питання відбору, це питання твоїх людських відносин з уявними героями. Я вирішив знімати «Анну Кареніну» тому, що є Таня Друбич». — про написання кіносценаріїв в інтерв'ю газеті «День» Сергій Соловйов Кіно — довгострокова інвестиція у свідомості людини (19 листопада 2010 року) |
«Мені дуже важко якось навіть уявити, що навколо цього йде така дика суперечка, яка ще бог знає чим скінчиться. Якісь неймовірні політичні пристрасті. У мене інші пристрасті із цим місцем пов'язані" – відповів Соловйов на питання, чи у 2016 році». — про зміни ставлення до Криму після анексії півострова Росією під час інтерв'ю Радіо "Свобода"Помер режисер стрічки "Асса" Сергій Соловйов (2016 рік) |
«Справа не лише у картинках. Справа, наприклад, у тому, що мені подобається Крим, хоч як це жахливо звучить зараз. Мені дуже подобається Ялта. Свій перший кадр у житті я зняв у Ялті. Знічев'я я там знімав чеховське оповідання. Ми поставили дві палиці, між палицями натягнули смугасті ганчірки, за ганчірками стояли Аліса Фрейндліх та В'ячеслав Васильович Тихонов. Я розбив окуляри Тихонову, мені здалося, що це буде виразна деталь: людина з двадцятьма п'ятьма тисячами доходу ходить у розбитих окулярах. Я розбив окуляри і крикнув: "Мотор!" Це був мій перший кадр у житті. І пішло-поїхало. Крим – це дуже щасливе кінематографічне місце для мене, тож "Асу" я поїхав знімати туди». — про ставлення до Криму та перший досвід режисера в інтерв'ю Радіо "Свобода"Помер режисер стрічки "Асса" Сергій Соловйов (2016 рік) |
«Це дивно, але дуже добре пам'ятаю. Я знімав "Будинок під зоряним небом" на Миколиній Горі. Знімав страшну сцену, де всі один одного вбивають, кидаючись зірочками. Потім я пішов обідати до автобуса. Усі сиділи та їли з алюмінієвих мисок мосфільмівську їжу. У водія радіо ледь щось там бурхало. Я краєм вуха щось зачепив, сталася, мовляв, якась подія, чи то в Ризі, чи десь ще, хтось у щось не вписався. Я попросив зробити голосніше. Водій зробив голосніше. Цой не вписався у поворот, лобове зіткнення, Цоя більше немає. Я пам'ятаю свою першу думку тоді (до речі про мої зв'язки з тим, що називається суспільним кліматом епохи): ну все, ось тепер все піде до чортової матері. Причому я не знав, що саме піде до чортової матері. Але я дуже правильно, як я зараз розумію, сформулював думку: тепер усе піде до чортової матері, все!» — про загибель Віктора Цоя в інтерв'ю Радіо "Свобода"Помер режисер стрічки "Асса" Сергій Соловйов (2016 рік) |
«Вони мене не засмучують. Мені просто сумно на це дивитися. Так, як сумно мені було дивитися на багато чого. Я б з вами про це і говорити не став про все, якби не Горбачов. Коли з'явився Горбачов, він якось збентежив мою олімпійську свідомість. Я подумав: "Та ялинки-палиці, може, справді там чогось таке він замутить? Дай-но і я помучу разом з ним". У мене виникло це почуття». — про протестні настрої в Росії в інтерв'ю Радіо "Свобода"Помер режисер стрічки "Асса" Сергій Соловйов (2016 рік) |
«Єдиний такий номер у моєму житті був із появою Горбачова, як я вам сказав. Знаєте, я ще за Сталіна ходив з татом у "Дитячий світ" у Пітері напередодні Нового року купувати іграшки. Я пам'ятаю це відчуття ангельського щастя, йде білий сніг, сутеніє. Цей сніг був такий білий! Згодом я такий сніг бачив лише у Ханти-Мансійську на фестивалі "Дух вогню". Бачу цей сніг і говорю: "У вас такий білий сніг, як за Сталіна". На мене дивляться як на придурка: "Чому як за Сталіна?" Я відповів, що це довго пояснювати, але сніг білий, як за Сталіна... |
«Я сказав тоді Копполі, що післязавтра відлітаю додому, щасливо! Коппола відповів: «Куди ти поїхав? Ти охренів, чи що? Ну куди ти поїхав? Залишайся тут. працюй собі на здоров'я. Тут усі до тебе дуже добре ставляться. Але я не мав думки не повертатися. Щоб ця думка виникла, потрібно було мати певний ясний дисидентський склад мозку. А в мене ніколи не було дисидентського складу мізків. Я і зараз хроновий дисидент». — про розмова з режисером Копполою 1973 року у Сан-Франциско, який закликав не повертатися до Радянського Союзу в інтерв'ю Радіо "Свобода"Помер режисер стрічки "Асса" Сергій Соловйов (2016 рік) |
Примітки
[ред.]- ↑ Почётное звание присвоено указом Президента России Б. Ельцина 16 декабря 1993 года.. Процитовано 2008-12-12.