Рубаняк Оксана Володимирівна

Оксана Рубаняк

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Оксана Володимирівна Рубаняк (позивний «Ксена»; нар. 28 січня 2003) — українська поетеса, письменниця, громадська активістка, військовослужбовиця (лейтенант), командирка взводу Збройних сил України, учасниця російсько-української війни.

Цитати

Багато книжок зараз присвячено побратимам, друзям, героям, багато віршів, пісень і інших творів присвячено як загиблим, так і живим військовослужбовцям. І для мене література дійсно є одним з основних методів збереження пам'яті про захисників. Література – це те, що існує вічно.

Збірка «Дорога життя» – це вже моя третя збірка поезії за весь творчий шлях і друга, що написана під час моєї служби у війську. Вона присвячена моїм побратимам Віктору (Ріо) Бірюкову та Олегу (Берету) Койляку. У збірці опубліковані вірші про ті події, які відбувалися на передовій, вони про мої почуття і переживання. На початку книги є передмова, в якій я розповідаю про побратимів, про те, як виникла ця збірка і назва книжки.

Рецепт взаємовідносин військових і цивільних простий — розуміти одне одного, підтримувати. Навіть інколи закрити на дещо очі, допомогти, підказати. Не воювати одне з одним, а об'єднатися і розуміти, що ми одне ціле, єдині і неподільні.

Стосовно твердження, що має пройти деякий час, щоб це зображувати — напевно, в цьому є частка правди, я не можу це ні оскаржити, ні підтримати на всі 100 %. Думаю, кожен для себе обирає момент і час, коли він готовий писати й в нього це вийде найкраще.

Стосовно Forbes — не знаю, наскільки він впливає за кордоном, але в Україні це ще одне нагадування про людей, які стоять на захисті країни. Там не тільки одна я військова, там є і представники ГУРу, і дівчата-військові, і пілот гвинтокрилу та інші. Є багато військовослужбовців і це визнання за їхню роботу та всіх інших, які кожного дня докладають максимум зусиль, щоб бойові дні залишалися там, де вони є, або навіть проводять успішні штурмові дії. Тому Forbes для мене — це якраз про визнання українських військовослужбовців, їхньої роботи і титанічної праці. — Про те, що потрапила у список Forbes «30 до 30»

У свідомості українців самостійно повинно виникати бажання до дослідження і вивчення подій на фронті із слів очевидців. Адже правда в словах людини, котра пережила і бачила все на власні очі.

Часто ветеранам складно знайти роботу, яка була б оплачувана, давала б забезпечення йому і його сім'ї, а також приносила мінімальне задоволення. Допомогти реалізувати себе — вже чимала підтримка. Мінімальний вчинок може призвести до кардинальних змін.

Я звикла, що будь-яка зміна починається з себе і своєї голови, і тоді вона вийде на міжнародний або національний рівень. Погоджуюся, що наразі політика вшанування і пам'яті героїв не те що погана, її практично немає — і це питання до представників влади, які повинні цим займатися. А що може бути дійсно доцільним — це починати із власного усвідомлення, кожного дня згадувати, завдяки кому ти живеш, тією ж самою хвилиною мовчання. Можливо, це не матиме масштабного рівня, але це про себе, про своє внутрішнє мислення і свідомість.

Як зображати війну, розрухи, руйнування, втрати? Це ж неможливо помістити в красиву, гарну, милу обкладинку. Це буде цинічно, нещиро, неправдою, не про чесність. А я, мої вірші й напрацювання — це насамперед про чесність.

Я пишу, бо так відчуваю і це моя потреба наразі. Я маю змогу у своїй творчості згадувати своїх живих та полеглих побратимів, нести пам'ять про них крізь роки. І це найкраще застосування моїх рукописів — зберегти пам'ять про Героїв України.

Я часто чую, що поезії, твори ветеранів, учасників російсько-української війни вже викладають у школах. Навіть мені пишуть викладачі та вчителі з України, мовляв, ми сьогодні на уроці розбирали ваші вірші. Мене безмежно радує, що наша молодь, педагоги, та суспільство в цілому — свідомі.