Річард Філіпс Фейнман
Річард Філіпс Фейнман | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Рі́чард Фі́ліпс Фе́йнман (англ. Richard Phillips Feynman, 1918 — 1988) — американський фізик, один із творців квантової електродинаміки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1965, разом з С. Томонагою і Дж. Швінгером).
Цитати
[ред.]Не все задумане мені вдавалося зробити, бо мама постійно відправляла мене гратися на вулицю.[1] — про дитинство Фейнмана проведене у його домашній «лабораторії» |
Ти не несеш відповідальності за те, чого чекають від тебе інші люди. Якщо від тебе чекають дуже багато чого, то це їхня помилка, а не твоя вина[2]. |
Ти весь час говориш собі: «Я можу це зробити, але не буду», — але це не більше ніж інший спосіб сказати, що ти не можеш[2]. |
Важливе не майно, яке ми маємо, а здатність створити це майно[2]. |
Другий психіатр був, очевидно, більш освіченим, оскільки його каракулі виявилося прочитати важче[2]. |
Чого не можу відтворити, того не розумію[2]. |
Зрозуміло, життя у кожного з нас тільки одне, і, коли ви робите всі належні помилки і починаєте розуміти, чого вам робити не слід, тут-то воно до кінця і підходить[2]. |
Щоб додати до вашого життя одну секунду, вам доведеться пролетіти навколо землі 400 мільйонів разів, але всі ці літакові сніданки скоротять ваше життя набагато значніше[2]. |
Якщо ви вчений, квантовий фізик і не можете в двох словах пояснити п'ятирічній дитині, чим ви займаєтеся, — ви шарлатан[2]. |
Я завжди так роблю: влажу в що-небудь і дивлюся, як далеко там можна просунутися[2]. |
Математики можуть довести лише тривіальні теореми, тому що кожна теорема, яка доведена, тривіальна[2]. |
Головний принцип — не дурити самого себе. А себе як раз найлегше обдурити. Тут треба бути дуже уважним[2]. |
Фон Нейман подав мені цікаву ідею: зовсім не обов'язково бути відповідальним за той світ, в якому живеш. В результаті ради фон Неймана я розвинув дуже сильне почуття соціальної безвідповідальності. Це зробило мене щасливою людиною з тих пір[2]. |
Хлопці в МТІ або в Принстоні, бувало, не могли взяти який-небудь інтеграл стандартними, вивченими у школі методами. Вони знали хіба що інтегрування по контуру і вміли розкладати на простий ряд. А потім приходив Фейнман і диференціював під знаком інтеграла — часто це спрацьовувало. Так я здобув репутацію майстра інтегралів тільки тому, що мій інструментарій відрізнявся від їхнього, — до мене зверталися, коли стандартні методи не допомагали.[1] |
Математика — це мова плюс міркування, це немовби мова і логіка разом. Математика — знаряддя для міркування. В ній зосереджено результати точного мислення багатьох людей.[3] |
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.