Рибалевський Дмитро Олексійович
Рибалевський Дмитро Олексійович | |
Стаття у Вікіпедії |
Дмитро Олексійович Рибалевський (29 травня 1983) — український актор театру і кіно. Заслужений артист України (2017).[1]
Цитати
[ред.]«Намагався поєднувати вистави у рідному театрі Франка і були виїзди у Франківськ в іншому театрі. Ще була і є вистава у театрі Золоті ворота Слава Героям, на Лівому березі була вистава Ілюзії, і плюс були зйомки в кіно. |
«Завжди хочеться поспати, але це рідко вдається. Мій день часто починається з приготувань для всієї сімʼї. Я дуже люблю готувати, тому мене можна одразу побачити біля плити. Настя мене сварить за те, що я на тиждень вперед намагаюся наготувати: і перше, і друге, і п’яте. Потім, наготувавши, подивлюсь якийсь новий рецепт і ще щось приготую. А дружина ще й солоденького чогось випече. Ми зараз із сім’єю нарешті заводимо звичку прибирання. Раніше все було на мені або на Насті». — про акторський день, поєднаний з усіма сімейними клопотами в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Ми – українці, нам під силу врятувати світ: інтерв’ю Міті Рибалевського (25 квітня 2023 року) |
«Від панкейків і далі… Ми завжди закуповуємо багато молока (у нас два холодильники – один на балконі, інший на кухні). Коли такий прайд, його треба прогодувати. М’яса, наприклад, закуповується на два холодильники одразу, щоб лежало вже заморожене. У нас не кухня, а всі цехи, як у ресторації або їдальні, по суті». — про те, що готує в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Ми – українці, нам під силу врятувати світ: інтерв’ю Міті Рибалевського (25 квітня 2023 року) |
«Години дві чи три. Та я це роблю з натхненням. Врубаю собі музичку і готую. Ще паралельно тексти вчив, до початку повномасштабного вторгнення, а зараз моніторю новини. Тримаю руку на пульсі, так би мовити. Дружина й діти у цей час займаються своїми справами і постійно підходять щось перехопити з плити. Терпіти цього не можу». — про готування їжі для всієї сім'ї в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Ми – українці, нам під силу врятувати світ: інтерв’ю Міті Рибалевського (25 квітня 2023 року) |
«Раніше дуже! Після кожної поїздки у Франківськ або гастролей нашого театру завжди повертався з повною валізою подарунків. Мій костюм на Слава Героям займав пів валізи, а все інше – іграшки для малих. Можна сказати, що діти вже живуть напів у своїх кімнатах, все інше – іграшки. Ми половину вже пороздавали по садочках, дитячих притулках. Намагаємось допомагати іншим діткам. |
«Багато різних моментів, люди, режисери кіно і театру. Але якщо казати про потужний поштовх, то це Стас Жирков. Він запросив мене в свою роботу, яка була продукцією Івано-Франківського театру і його Золотих воріт. Свого часу в мене була так звана “акторська депресія”. Це був 2015 рік. Мені здавалося, що я пливу, як мушля, яка прилипла до баржі, отримую свою зарплатню, якісь ролі є в театрі, і все на тому. І потім один дзвінок все змінив. |
«Бо там не було місць. І тоді Ступка мені сказав, що твоє прийде: "Ти прийшов, тобі дається, у тебе є головні ролі". А я казав, що хочу все: і в театрі, і в кіно хочеться все. Але так не буває. |
«Я щасливий. Щасливий бути батьком, актором, громадянином своєї незламної держави. Але ж кажу, головне зараз усі сили кинути на перемогу, а потім на відбудову нашої красуні. Будинки ми відбудуємо, а от людей вже не повернемо. Згадаємо всіх, хто віддав своє життя, всіх, хто був замордований, вбитий, зґвалтований цими нелюдами з боліт, кожну дитину вбиту, зґвалтовану. |
Примітки
[ред.]