Райніс

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райніс
Rainis.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Райніс, справжнє ім'я — Яніс Пліекшанс (латис. Rainis, Jānis Pliekšāns; 1865—1929) — латиський поет і драматург.

Цитати[ред.]

  • ... Який самотній ти з роками станеш.
    За другом друг від тебе геть іде.
    Спочатку ще хоч квіточку наглянеш
    Чи рідну душу стрінеш де-не-де.
(«Сходячи на верхів’я». (1897–1900) / Пер. з латиськ. Григорій Кочур. — С. 32)
  • І ранішня роса не пропадає вдень,
    І крихта пахощів на вітрі не зника,
    І промінь сонячний не гине:
    у світі все живим є вічно.
    І справжня мисль горить, хоч мозок тліном став,
    І почуття не вмре, хоч втихне серця звук,
    І твій любовний пал не вгасне:
    У людстві все живим є вічно.
(«Нетлінність». (1908) / Пер. з латиськ. Григорій Кочур. — С. 149)
  • Терпкий, вологий повів. Звільна суне
    самотня хмара. Щілини земні
    В собі ховають все — й зотліле, й юне:
    Під жовтим листом — стебла свіжих трав,
    Мов хто життя зі смертю поєднав.
(«Самотня хмара» / Пер. з латиськ. Григорій Кочур. — С. 212)

Джерело[ред.]

  • Райніс, Ян. Лірика / Переклад з латиської; Вступ. стаття Миколи Терещенка. — Київ: Дніпро, 1965. — 223 с.