Пітер Пауль Рубенс

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Пауль Рубенс
Sir Peter Paul Rubens - Portrait of the Artist - Google Art Project.jpg
Автопортрет, 1623 р.
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Пі́тер Па́уль Ру́бенс (нід. Peter Paul Rubens, Зіген — 30 травня 1640, Антверпен) — фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко.

Цитати[ред.]

  •  

Я втратив дійсно хорошу дружину, яку з повним правом можна, навіть треба було любити, бо вона не володіла тими негативними якостями, зазвичай властивими жіночій статі. Вона була несварливою і без звичайних жіночих примх, завжди ґречна і життєрадісна. Через ці якості всіма улюблена і оплакувана усіма після смерті[1]. — Про померлу першу дружину Ізабеллу Брант.

  •  

Великий розмір картини додає нам набагато більше сміливості для того, щоб добре і правдоподібно висловити наш задум[2].

  •  

Я вирішив знову одружитися, бо не почувався дозрілим для стримування і безшлюбності. Я взяв молоду дружину, дочку чесних городян, хоча мене з усіх боків намагалися переконати зробити вибір при дворі... Я хотів мати дружину, яка б не червоніла, бачачи, що беруся за пензля[3]... — Про другу дружину Елен Фурман.

Про Рубенса[ред.]

  •  

Треба бачити Рубенса, треба Рубенса копіювати: бо Рубенс — бог[4]!

  — Ежен Делакруа
  •  

Його головна якість, якщо віддати перевагу його багатьом іншим, — це пронизливий дух, тобто вражаюче життя; без цього жоден художник не може бути великим[5]...

  — Ежен Делакруа
  •  

Рубенс по справедливості називається фламандським Рафаелем... Які багаті думки! Яка згода в цілому! Які живі фарби, особи, сукні! — «Письма русского путешественника» («Листи російського мандрівника»)

 

Рубенс по справедливости называется фламандским Рафаэлем… Какие богатые мысли! Какое согласие в целом! Какие живые краски, лица, платья[4]!

  Карамзін Микола Михайлович
  •  

Пафос бурхливої ​​космічної динаміки, боротьби протиборчих сил панує у величезних декоративних полотнах: «Страшний суд», «Малий Страшний суд», «Падіння грішників», «Битва амазонок» (1610-ті роки). Стихія первозданного хаосу підпорядкована бездоганно організованій композиції, побудованої по діагоналі, еліпсу, спіралі, на контрастах темних і світлих силуетів, колірних сполучень і плям, потоків світла і затінених мальовничих мас, складній грі ритмічних співзвучань. Люта сутичка людей з дикими тваринами втілена в сценах полювання — новому, створеному Рубенсом, жанрі фламандського живопису, який відрізнявся то більш умовним характером («Полювання на крокодила і гіпопотама», «Полювання на кабана», 1615, «Полювання на левів», 1615-1618), то наближенням до реальності, поєднанням анімалістичного жанру і пейзажу («Полювання на кабана», близько 1618-1620). Тема боротьби людини з силами природи присутня вже в ранніх, власне пейзажних роботах художника («Візники каменів», близько 1620).

 

Пафос бурной космической динамики, борьбы противостоящих сил господствует в огромных декоративных полотнах: «Страшный суд», «Малый Страшный суд», «Падение грешников», «Битва амазонок» (1610-е годы). Стихия первозданного хаоса подчинена безупречно организованной композиции, построенной по диагонали, эллипсу, спирали, на контрастах темных и светлых силуэтов, цветовых сочетаний и пятен, потоков света и затененных живописных масс, сложной игре ритмических созвучий. Яростная схватка людей с дикими животными воплощена в сценах охоты — новом, созданном Рубенсом, жанре фламандской живописи, который отличался то более условным характером («Охота на крокодила и гиппопотама», «Охота на кабана», 1615, «Охота на львов», 1615–1618), то приближением к реальности, сочетанием анималистического жанра и пейзажа («Охота на кабана», около 1618–1620). Тема борьбы человека с силами природы присутствует уже в ранних, собственно пейзажных работах художника («Возчики камней», около 1620)[4].

  — Каптєрева Тетяна Павлівна
  •  

Він завжди сам складав композицію майбутньої картини на ескізі у дві-три п'яді висотою, з цього ескізу його учні... писали картину на великому полотні, яке він потім проходив пензлем або сам виконував найбільш важливі місця[4].

  — Йоахім Зандрарт

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg