Над Прутом у лузі не місяць зійшов,
То хлопець до кралі-дівчини прийшов;
Солодка розмова із уст їх плине,
Тихенько дрімучий Прут лугом тече.[2]
— Українська народна пісня (Сидір Воробкевич)
Над Прутом у лузі барвінок вже рвуть,
До шлюбу віночки дівчата плетуть,
В хатині заграли і скрипка і бас,
А гості співають: «Веселість у нас».[2]
— Українська народна пісня (Сидір Воробкевич)
У лузі над Прутом хрест Божий стоїть,
Під хрестом в могилі січовик лежить.
Він тіло і душу під кулі вставляв,
Життя у надії за волю віддав.[3]
— Українська народна пісня
У лузі над Прутом дівча зілля рве,
А далі политий Прут кров’ю тече.
Уклала дівчина віночок на хрест,
За стрільця-героя, за славу і честь.[3]
— Українська народна пісня
Прут — не прутик,
А ріка
Вельми чималенька,
З гір карпатських витіка
І біжить хутенько
Мимо довбушевих скель,
Вперто русло риє
Від яремчанських осель
Ген до Коломиї.[4]