Порошенко Марина Анатоліївна

Марина Анатоліївна Порошенко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Мари́на Анато́ліївна Пороше́нко (при народженні Переведенцева, нар. 1 лютого 1962, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська політична та громадська діячка. Дружина п'ятого Президента України Петра Порошенка (2014—2019). Із 2020 року є депутаткою Київської міської ради від партії «Європейська Солідарність», очолювала список цієї партії у Києві на виборах 2020 року. Голова Ради Благодійного фонду Петра Порошенка. У 2018—2019 роках — голова Українського культурного Фонду.

Цитати

Я себе не відчуваю видатною жінкою. Я себе сприймаю такою, як усі... Взагалі українки дуже вродливі, дуже хороші дружини і мами.

Це було неочікувано і, я думаю, в стилі Петра Олексійовича, — коли він не запропонував, а нібито запитав: «А невже ж ти дійсно хочеш стати моєю дружиною?». Чесно кажучи, після цього була хвилина мовчання, тому що це було неочікувано, і потім я сказала: «Так! Знаєш, я хочу!». — Про пропозицію руки та серця від Петра Порошенка

Найголовніше у відносинах - не чекати, що для тебе хтось щось повинен зробити, а в першу чергу думати про себе — що ти можеш зробити, і йти зі своїм відкритим серцем і зі своєю любов’ю. Я думаю, що тоді ти й отримуєш у відповідь добрі справи і почуття. — Про гармонійні стосунки в сім'ї

Я думаю, що при такій брудній і несправедливій передвиборчій кампанії, коли дійсно весь негатив виливався тільки в напрямку одного з претендентів на пост президента, цей результат був передбачуваний. Тому що той негатив, який отримали у свої мізки люди, зробив свою роботу. Думаю, що навіть і зараз ця робота продовжується в головах і умах людей, тому що вони говорять дуже багато претензій до чинного президента Порошенка, що він не все зробив, і при цьому вони абсолютно нічого не очікують від майбутнього президента, який нічого їм не винен. Подивимось. — Про передвиборчу кампанію 2019 року та поразку Петра Олексійовича Порошенка

Ми можемо бажати тільки те, що самі відчуваємо. І я дійсно хочу побажати, щоби вона не прислуховувалася до порад якихось політтехнологів чи протоколістів, а робила те, до чого її спонукає душа, коли вона бачить, що вона не може не робити чогось корисного для суспільства. Тільки з такими емоціями і з таким внутрішнім відчуттям своєї дотичності до якогось проекту можна досягти гарних результатів. — Про те, чого б хотіла побажати наступній першій леді Олені Зеленській

"Діти дощу" мають жити у відкритому суспільстві. — Марина Порошенко висловила підтримку людям з аутизмом

Цитати про життя у статусі першої леді

Швидше за все, я не пристосовувалася під статус першої леді. Можна сказати, навпаки — я його адаптувала під себе, тому що це, може, був той інструмент і місточок публічності з суспільством, щоби донести результати проектів і роботи, яку я за ці п’ять років намагалася зробити для українського народу.

Але я робила багато речей і до президентства мого чоловіка. І думаю, що й надалі я також буду активною людиною.

У мене немає проблеми, що я буду в свої 57 років робити далі, після президентства Порошенка. Я думаю, що я вже самодостатня людина — буду робити ті проекти, які дійсно знаходять відчуття своєї потрібності в моїй душі, і я буду цим займатися і надалі.

Цитати про стосунки з іншими першими леді

Я дійсно багато спілкувалася з першими леді, це дійсно достойні жінки, які займаються і опікуються соціальною проблематикою в своїх країнах. У нас дуже близькі стосунки із Бріжит Макрон, із Софі Трюдо з Канади.

У мене особисто були дуже теплі і близькі стосунки з Мішель Обамою, яка також, до речі, опікувалась освітніми програмами. І нам весь час було про що з нею поговорити, її людські якості дуже налаштовують на позитив, на гарне спілкування, на дружбу. Я їй дуже за це вдячна.

У нас дуже гарні стосунки з Еміне Ердоган з Туреччини. Я дуже вдячна, до речі, цій родині, тому що вони дійсно показали, що вони справжні друзі України, і вони нас підтримують і всіляко допомагають українському народу. І я дуже вдячна за підтримку і теплі стосунки пані Доріс, це дружина президента Австрії.

Про можливий конфлікт інтересів, пов’язаний з посадою голови Українського культурного фонду

Іноді мені здавалося, що навіть ті, хто звинувачував мене у конфлікті інтересів, для них це були якісь магічні слова, під якими [нічого не було], вони навіть самі не могли конкретно сказати, що вони мають на увазі. Тому що саме ці безпідставні звинувачення закидалися мені, коли ще навіть й виконавчої дирекції не було, тобто фонду ще не існувало.

Спочатку у нас з’явилася наглядова рада, яка обрала голову наглядової ради, і потім вже ця наглядова рада оголосила конкурс на посаду виконавчого директора. Він був безпрецедентний, прозорий, проходив під камерами всіх журналістів, телеканалів, які бажали. Були зроблені експертні комісії, які саме і переглядають всі подання, заяви і проекти, і ці проекти вони потім оцінюють за бальною системою, і це все викладається на сайті, на сторінці фонду.

Експерти обираються випадковим методом жеребкування, і саме такий метод ми запозичили з європейської практики, він є максимально об'єктивним і незаангажованим.

Претензія до мене одна – моє прізвище. Я ношу його понад тридцять років і пишаюся ним. Воно увійшло в історію України, і ніхто – ні нинішній президент, ні міністр культури, – викреслити його не зможе. Тож прізвище міняти не збираюсь. І боротися за посаду – також не буду. Я маю честь! — Марина Порошенко - про звільнення з УКФ (Український культурний фонд)

Зрозуміло, що цей крок ініційовано Офісом президента, і про культуру в цій ситуації там явно не думали. Прикро, коли люди, які йшли до влади, обіцяючи великі справи, – легко розмінюються на дрібні інтриги та популістичні дії. — Марина Порошенко склала повноваження голови УКФ (Український культурний фонд)