Повчання Володимира Мономаха

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Повча́ння ді́тям» Володимира Мономаха — пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах.


  • Ми, люди, грішні і смертні, і якщо нам хтось зло зробить, то хочемо стерти його і кров пролити негайно.
  • Й малими ділами можна заслужити милість Божу.
  • Ні піттю, ні їжі не потурайте, ні спанню.
  • Брехні бережіться, і п'янства, блуду, бо в цьому душа погибає і тіло.
  • Жінку свою любіть, але не давайте їй над собою влади.
  • Лінь — то мати усьому: що уміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчається.
  • Добро діючи, не надійтеся ні на що добре.
  • Якщо вам Бог зм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої.
  • Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють землею.[1]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]