Павлов Іван Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Ivan Pavlov LIFE.jpg

Іва́н Петро́вич Па́влов (1849 — 1936) — російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; Нобелівська премія з фізіології та медицини «За роботу з фізіології травлення» (1904). Противник радянської влади.


  • Будь-яка справа не йде без справжньої пристрасті й любові.
  • Відпочинок — це зміна робіт.
  • Тільки пусті люди не мають прекрасного й величного почуття батьківщини.
  • Життя для тих красне, хто прагне до мети, якої постійно досягаєш, але вона все ще недосяжна.
  • Щастя людини — десь між свободою і дисципліною. Одна свобода без суворої дисципліни і правила без почуття свободи не можуть створити повноцінну людську особистість.
  • Моя віра — це віра в те, що щастя людству дасть прогрес науки.
  • Той, хто хоче розвивати силу волі, повинен долати перешкоди.
  • Радість, роблячи людину чутливішу до кожного биття життя, зміцнює тіло.

Ці слова приписують Іванові Павлову перед смертю:

  • Академік Павлов зайнятий. Він помирає.[1]

Примітки[ред.]

  1. Павлов, Иван Петрович (Вокруг света)

Джерела[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1036
  • Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 50