Павлов Іван Петрович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Павлов Іван Петрович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Іва́н Петро́вич Па́влов (1849–1936) — російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; Нобелівська премія з фізіології та медицини «За роботу з фізіології травлення» (1904). Противник радянської влади.
Цитати[ред.]
- Будь-яка справа не йде без справжньої пристрасті й любові.
- Відпочинок — це зміна робіт.
- Тільки пусті люди не мають прекрасного й величного почуття батьківщини.
- Життя для тих красне, хто прагне до мети, якої постійно досягаєш, але вона все ще недосяжна.
- Щастя людини — десь між свободою і дисципліною. Одна свобода без суворої дисципліни і правила без почуття свободи не можуть створити повноцінну людську особистість.
- Моя віра — це віра в те, що щастя людству дасть прогрес науки.
- Той, хто хоче розвивати силу волі, повинен долати перешкоди.
- Радість, роблячи людину чутливішу до кожного биття життя, зміцнює тіло.
Ці слова приписують Іванові Павлову перед смертю:
- Академік Павлов зайнятий. Він помирає.[1]
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1036.
- Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 50.
