Олесь Санін

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олесь Санін
OIFF 2014-07-12 125327 - Oles Sanin.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олесь Санін (30 липня 1972, Камінь-Каширський) — український кінорежисер.

Цитати про себе[ред.]

  •  

Я постійно живу у пошуку свободи. Світ мене ловить, а я від нього втікаю.[1]

  •  

Скульптура та музика – це частина моєї внутрішньої майстерні.[1]

Цитати про фільм "Поводир"[ред.]

  •  

Люди незрячі постійно живуть у серці з Богом, тому що більш сподіватися ні на кого.[1]

  •  

Дуже багато мудреців були людьми незрячими, тому що вони бачили світ серцем, вони не бачили очима, хто перед ними: багатий чи бідний, журналіст чи олігарх. Вони бачили світ і людину серцем. Для них було важливо, йде до них людина з добром чи злом, для них був важливий вчинок, який людина робить, як вона спілкується з ними. І тільки віра твоя і в себе і в власні сили, те, що навколо тебе, дозволяє тобі жити словом правди.[2].

Цитати про акторську майстерність[ред.]

  •  

Велика частина роботи актора – це довіра самій інтуїції, це віра в саму історію. Всі думають, що Станіслав Боклан грав у лінзах і зразу став таким хорошим артистом. Абсолютно ні. Це дуже складна робота, фантастична робота самого актора. Це, от, якраз те, в чому криється таїна акторської роботи, чому ми в це віримо, чому ми це пізнаємо.[2]

  •  

Не забувайте, що для актора очі – це дзеркало душі, це інструмент, яким він працює. Йому потрібні очі для контакту зі своїм партнером. Йому потрібні очі для контакту з глядачем. І актор, який позбавлений цього контакту, не може оцінити свою роботу. Це надзвичайно складна робота. Це просто страшні моральні та професійні випробування. Ти ніколи не можеш зрозуміти, як на тебе реагує партнер, режисер.[2]

  •  

Актора часто надихає те, що він бачить, реакція на свою роботу. Станіслав Боклан був позбавлений цього. Йому прийшлося дослухатися до світла. Стати справді людиною із зовсім іншими видами чуттів у світі навколо себе. Це найскладніше, що довелося йому зробити.[2]

  •  

...актор – найголовніший і найважливіший. Без того, як ти не знаєш, як він живе, працює, як він грає, ти не зможеш зробити режисуру.[2]

Цитати про кіно[ред.]

  •  

«Національність» фільму визначається не за територією — де фільм знятий, не за паспортом продюсера чи пропискою студії-виробника. А лише мовою.[3]

  •  

Я можу зробити кіно як продукт, а глядач оцінює, може він конкурувати чи ні. Правду вирішує тільки глядач. Я в цьому глибоко переконаний. Для нього знімаю кіно і тому мені дуже важливо це. І я готовий для того, що це може бути й успіхом, і провалом. Це твоя доля. Якщо ти цього боїшся, не йди в цю професію, бо кіно – твій вчинок, і в тебе не буде можливості відійти назад, сказавши: «Sorry. Я хотів…». Ні, як зробив, так зробив. Свій продукт виставляєш на публіку і ти або станеш героєм, або отримаєш гнилим помідором в обличчя, що б ти про це не думав.[2]

  •  

За останні 10 років кількість фільмів виросла у десятки разів. Змінилась не тільки технологія виробництва фільмів, не тільки можливості, скажемо, намалювати все що завгодно й інтегрувати його в реальність. Глядач змінився, змінився тим, що він уже знає, що його можна обдурити. Він вже не вірить у зображення. Він знає, що герой може бути взагалі несправжній.[2]

  •  

Головне, що у кожного глядача тепер у кишені з собою кіностудія. Він може зняти фільм телефоном, фотоапаратом. І просто знання цього вже вимагає від професіоналів надзвичайних вмінь. Вимагає відсіювання вже дуже багатьох ідей та історій для того, щоб його історія була оригінальною, для того, щоб вона достукалась до глядача.[2]

  •  

Звичайно є проблеми, серйозна тенденція того, що зараз в широкий прокат потрапляють тільки дуже дорогі картини. А фільми середнього бюджету взагалі пропадають, їх ніхто не бачить. Це проблеми не виробничі, а уваги до публіки. Вже не тільки важливо зняти кіно. Важливо, щоб його побачили, оцінили і зрозуміли.[2]

  •  

Кіно у кінотеатрах перетворилося на атракціон. Для авторських фільмів майже немає місця на екранах. Багато дуже прекрасних фільмів ніхто фактично просто не бачить. Люди часто приходять у кінотеатри, не знаючи навіть, на який фільм вони йдуть. Вони просто хочуть якось провести час. Вони купують собі відро попкорну і приходять на найближчий сеанс на фільм. Це теперішній час, це теперішня медійна історія самих фільмів. І від неправильно поставленого часу, від просто того, що ви не тоді і не так прийшли на фільм, багато фільмів мають безнадійну прокатну історію. Усім починає керувати випадок.[2]

  •  

На наших очах кіно ще декілька разів змінить своє обличчя. В найближчі роки ми побачимо розшарування аудіо- візуального твору на фільми, які будуть дуже схожі на комп’ютерні ігри, на фільми, в яких ти сам можеш вибрати головного героя і йти разом з ним. Мабуть, з’являться нові технології, які будуть давати можливість вам, власне, стати частиною цього фільму. Вибирати героя, або навіть сюжет, куди він буде рухатись. Це частини індустрії розваг і вона буде рухатись у цьому напрямку.[2]

  •  

Касові збори і мистецтво – це абсолютно різні речі. Великі касові збори ніколи не означали високу мистецьку вартість![4]

  •  

Жанру «патріотичне кіно» не існує. Є така стаття в бюджеті Міністерства фінансів. Я ж ділю фільми на хороші й погані. [4]

Цитати про роботу оператора на майдані[ред.]

  •  

На Майдані у кожного була власна історія, тому що це історія гідності кожного з нас, а не чиєїсь, свідками якої ми були.[2].

  •  

Це ж фактично знімалося цілодобово. Майдан не мав вихідних. Він не мав часу на сон. Там само не мали часу на сон і хлопці в чорних касках зі щитами та палками, а пізніше – зі зброєю. Тому підміняли один одного, виживали, як могли.[2]

  •  

Я не зміг узяти цеглину в руки й кинути в людину, хоча за таких обставин, напевно, мусив би... Я був на Майдані й знімав у найтяжчі моменти, коли розстрілювали людей: і коли ти бачиш людину, котра стікає кров’ю і віриш в те, що вона виживе, намагаєшся йому допомогти, несеш до медичного пункту з професійними хірургами, а коли доносиш, тобі кажуть, що він уже не живий, – це дуже специфічний досвід, який, боюся, лишає знак на все життя. Він накладає відбиток навіть на те, як я буду з вами розмовляти, виховувати своїх дітей, слухати музику. Досі не знаю – це на краще, чи на гірше. [4]

Цитати про політику[ред.]

  •  

...у нас політика живе за вимогами шоу-бізнесу, абсолютно відірвана від реалій і ніяк не опікується створенням майбутнього цієї держави. [4]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg