Надія Мурад
Надія Мурад | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Надія Мурад Басі Таха (нар. 1993 р., Кочо, Ірак) — іракська правозахисниця єзидського походження, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу із сексуальним насильством у військових конфліктах. Включена журналом Time до 100 найвпливовіших людей світу 2016 року.
Цитати із книги Надії Мурад "Остання дівчина. Історія мого полону і мій бій з Ісламською державою"
[ред.]Єзидських дівчат терористи вважали «невірними», і, відповідно до їх тлумачення Корану, згвалтування рабині — не злочин.[1] |
Часом, щоб звикнути до нових небезпек, потрібно лише трохи приборкати свої мрії. Забути про те, що хочеш закінчити школу, влаштуватися на не надто важку роботу, вдало вийти заміж. Це зовсім не важко, особливо якщо переконати себе, що твої мрії з самого початку були нездійсненними.[1] |
І найбільше я хочу стати останньою дівчиною в світі з такою історією, як моя.[1] |
Яка може бути поважна причина, щоб відмовляти безневинним людям в притулку?[1] |
Всі чоловіки були однакові, всі вони були терористами, які вважали за потрібне знущатися над нами.[1] |
Будь-якій жінці в Іраку, не дивлячись на її релігійну приналежність, доводиться постійно боротися за все - за місце в парламенті, за контроль над народжуваністю, за право навчатися в університеті. Все це стало результатом довгої боротьби.[1] |
Більшість вважала, що все це в далекому минулому, що ми живемо в сучасному цивілізованому світі, де ніхто не буде винищувати цілий народ через його релігію. Я теж так вважала.[1] |
Зараз я шкодую про те, що не старалася як слід запам'ятати кожну деталь в будинку - яскраві подушки у вітальні, запах приправ на кухні, навіть звуки води, що капає в душі. Але я тоді не знала, що покидаю його назавжди.[2] |
Закінчивши свою розповідь, я говорю, що кожен єзид хоче, щоб членів ІГІЛ покарали за геноцид, і що у владі присутніх врятувати беззахисних в усьому світі. Я кажу, що хочу подивитися в очі чоловікам, що ґвалтували мене і закликати їх до відповіді. І найбільше я хочу стати останньою дівчиною в світі з такою історією.[2] |
Ізоляція навчила нас дорожити своїми зв'язками, а бідність - до всього ставитися практично.[2] |
Чим більше кричиш - тим більше проблем - це я вже засвоїла.[2] |
Деякі сусіди-мусульмани навіть відвідували нас під час облоги, привозили їжу і запевняли, що наші страждання - їх страждання. Прикладаючи руку до серця, вони говорили: «Ми вас не залишимо». Але рано чи пізно вони нас залишили.[2] |
Померти було куди краще, ніж перетворитися в товар, який передавали з рук в руки; ніж терпіти нескінченне насильство, що руйнує наші тіла.[2] |
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- https://www.livelib.ru/book/1002849845/quotes-poslednyaya-devushka-istoriya-moego-plena-i-mojo-srazhenie-s-islamskim-gosudarstvom-nadiya-murad-base-taha
- https://mybook.ru/author/nadiya-murad/poslednyaya-devushka-istoriya-moego-plena-i-moyo-s/citations
- https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2598043-nobelivsku-premiu-miru-vrucili-pravozahisnici-j-likaru.html