Муженко Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муженко Віктор Миколайович
Інженерні підрозділи навели на Дніпрі під Херсоном понтонно-мостову переправу (30381906891).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Миколайович Муженко (нар. 10 жовтня 1961, село Виступовичі, Овруцький район, Житомирська область) — український військовик, генерал-полковник. Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (з 3.07.2014). Член РНБО (з 5 липня 2014).

Перший заступник керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (з 20 травня 2014).

Цитати[ред.]

  •  

Іловайськ був спробою реваншу МВС після того, як вони не втримали Ясинувату. 19-го серпня підрозділ 95-ї окремої аеромобільної бригади у взаємодії з 93-ю бригадою взяв цей населений пункт під контроль.
Потім підрозділи МВС, які зайшли для заміни 95-ої бригади, самовільно залишили Ясинувату. Тому було прийнято рішення повторно Ясинувату не штурмувати, а довести до кінця питання по зачищенню Іловайська.
Залучення цих підрозділів — це було їхньою ініціативою, керівників МВС. Здавши Ясинувату, вони мали взяти Іловайськ[1].

  •  

Під Луганськом був прорив, це було виведення з оточення в районі Луганського аеропорту. Те угрупування приблизно складалося з 2 тисяч особового складу, в тому числі 80-та бригада, яку обійшли увагою. Там справді були жорсткі бої, наші бійці нанесли серйозне ураження росіянам.
Після виходу саме 80-а бригада, 24-й батальйон, зупинили атаку на рубежі річки Сіверський Донець[1].

  •  

У нас була оперативна інформація, що саме з-під Луганська один з російських командирів вивів свій підрозділ назад в РФ, самовільно, оскільки вони понесли великі втрати.
Це був 64-й полк морської піхоти — це конкретна частина від якої була ця батальйонно-тактична група. Там же загинули і псковські десантники. Пам'ятаєте, коли в Пскові знайшли поховання десантників 76-ї повітряно-десантної дивізії Росії. От вони як раз загинули в районі Луганського аеропорту — там загинула майже рота. Такий опір, жорсткий, це мужність і героїзм наших військовослужбовців, дозволили нам зупинитись саме на тих рубежах, які ми тримаємо по сьогодні[1].

  •  

Зараз зовсім інші збройні сили, вони мають бойовий досвід. Це стосується як офіцерів, так і солдатів, сержантів. Ми поміняли систему підготовки. Якщо раніше ми початковий період тієї війни, я маю на увазі травень, червень, липень, серпень формували підрозділ за рахунок мобілізованих, які прибували практично без попередньої підготовки. То на сьогодні у нас система підготовки передбачає 35 діб індивідуальної підготовки, після цього прибуття в військові підрозділи і ще до 2 тижнів бойове злагодження цих підрозділів. Виходить до 2 місяців підготовки військовослужбовців.
Зараз вони вже і психологічно, і морально готові, мають відповідні навички і вміння, щоб вести успішно бойові дії і успішно протистояти противнику. До речі, слово «котел» нам нав'язали росіяни. Це продукт чисто російського агітпрому — котел — який був підхоплений українськими ЗМІ. На сьогодні, для нас це слово «котел» в нашому розумінні являється синонімом паніки, розгубленості повної і втрати повного управління[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg