Модерата Фонте

	Модерата Фонте
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Модерата Фонте, псевдонім Модеста ді Поццо ді Форзі, також Модесто Поццо (або Модеста, фемінізація Модесто, 1555—1592) — венеційська письменниця і поетеса.

Цитати

Весільні солодощі швидко черствіють^[1]. — «Жіночий суд»

Ви справді вірите, що все сказане істориками про чоловіків і жінок – правда? Подумайте, бо історія написана чоловіками, а вони кажуть правду хіба випадково^[1]. — «Жіноча гідність»

Ми щасливі наодинці з іншими жінками^[2]. — «Жіноча гідність»

Те, що комусь здається для мене добрим, майже так само добре, як те, що здається добрим мені самій^[1]. — «Жіночий суд»

Про Модерату Фонте

	Її героїні завжди щиро насолоджуються товариством одна одної. Вони охоче і глибоко міркують про дружбу й сестринство. […] Жінки віміють дружити й готові стати друзями чоловікам, такими ж відданими й ніжними, як одна одній^[2]. — З есею «Модерата Фонте»
	— Ганна Улюра

	Модерата Фонте стала, наприклад, кумиром для Валері Соланас, яка придумала у 1960-х жорстко саркастичну «Спілку повного винищення чоловіків». Але Модерата була значно тоншою мислителькою, і мета її полягала не в сепаратизмі статей, а в рівних можливостях реалізації, що не залежать від статі. Вона гуманістка й дочка свого часу, наділена нестримним пекучим гумором. І так, вона – ікона радикального фемінізму XX століття^[3]. — З есею «Модерата Фонте»
	— Ганна Улюра

	У центрі Леонориного садка височіє нею ж спроектований фонтан, прикрашений алегоричними постатями жінок, які вирішили зберегти свою свободу. Цей фонтан конче важливий, він почне й закриє діалог; він чітко протиставлений морю, так само, як протиставлені тут приватне й публічне, чоловіче й жіноче. Море – публічність і стихія. Фонтан – приватність і наука. Морем почали, фонтаном закінчили. Інтелектуалка Форте відверто жартує тут над відомим міркуванням Сенеки (яке точно знає): море – самець води, джерело – самиця^[1]. — Про «Жіночий суд»//З есею «Модерата Фонте»
	— Ганна Улюра

Джерела

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Ніч_на_Венері—2020——36-1] а ^б ^в ^г Ніч на Венері, 2020, с. 36

[Ніч_на_Венері—2020——37-2] а ^б Ніч на Венері, 2020, с. 37

[Ніч_на_Венері—2020——35-3] Ніч на Венері, 2020, с. 35

[1]

[2]

[3]