Перейти до вмісту

Малицька Костянтина Іванівна

Матеріал з Вікіцитат
Костянтина Малицька
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Костянтина Малицька (30 травня 1872 — 17 березня 1947, Львів) — українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині.

Літературні псевдоніми та криптоніми: Горський Стефан; Кропивницька Віра; Лебедів Віра; Лебедова Віра; Лужанська Віра; Чайка Дністрова; Растик; Vanellus; Кр. Софія; В. Л.; К.; К. М.; К. М…; к. м.; М.; М-а; М-ка К.; Віра Л.[1]

Цитати

[ред.]
  •  

Пора! Великий час настав зараз, щоби з'єдналися усі серця жіночі в могутню силу, пора подати руку до великої боротьби і великої праці за народ![2]

  •  

В чиїх руках школа того і будучність, яка молодіж така і суспільність.[3]

  •  

Для мене змалку вже друковане слово було святощами, а книжка-газета з усіх проявів людської творчости, з усіх чудес найбільше чудо. [4]

  •  

Добра книжка для дітей повинна бути так написана, щоби й зрілі люди прочитали її з таким самим зацікавленням як діти, а діти позабули, що це для них написано[5].

  •  

[Книга] «… се грунт під виріст нових грядущих поколінь.» [6]
У своїй доповіді наголошує, що інші народи усвідомили те величезне виховне значення, і тому створили свою надзвичайно багату дитячу літературу, яка відповідає народному духові, його потребам і характеру.

  •  

Кооперація передовсім защіплює у дітвори почуття лучности з її окруженням<...> У нас українців почуття солідарности й карности в справах громадянських небагато, а діти вже з природи егоїсти і себе ставлять у центр цілого їхнього окруження. <...> В кооперативній роботі діти сходяться ближче і зайняті спільним ділом, не мають часу на того рода пересварки, бо важніше всіх абсорбує.[7]
«Діти, особливо міські, вносять теж з дому до школи клясовий антагонізм – бідніші почуваються заодно покривдженими, а діти заможніших родичів люблять іноді вивищатися.» (там само)

  •  

Кооперація розбуджує в дітях віру, що усе можна зробити, коли гуртом станути до роботи – а з другого боку притуплює у такій самій степені егоїзм, бо кожен член спілки бачить, що сам одинцем не вдіє нічого.[8]

  •  

Кооперація – підготовка до майбутнього ширшого громадянського життя, яке вимагає іноді саможертви з одиничного “я” у користь загалу. Але одночасно правдивий кооперативний колектив не вбиває індивідуальних прикмет одиниці, а дає змогу розвинути їх якраз у властивім напрямку.[9]

  •  

Любов'ю будь!.. Красою будь!.. Але як грім ударить в захист твій, в родину, як ворог запалить твій дах, збезчестить огнище святе, прадідні святощі розкине – тоді героєм будь…, закуйся в сталь, в желізну збрую і йди у бій.[10]
З вітального листа до соратниць з Буковини. Саме в руки жінки “судьба зложила долю поколінь, назвавши материю людства” (там само)

  •  

Найгірш завзята бійня йде на полі шкільництва, і тут ми, мабуть, побідимо, бо за Рідну Школу піднявся ввесь народ. Замикають нам школи, а ми вчимо у церкві, на полі, в лісі – а до польської ні оден свідомий батько, ні одна свідома українка дитини своєї не пішле. Робимо так, як колись робили поляки в Познанщині під прусаком і в Королівстві за Росії. І дасть Біг внедовзі вийдемо переможцями[11]. — Листи К. Малицької до М. Грінченко

  •  

Пісня з’єдинить весь народ в одну велику силу, стане підвалиною нової кращої доби.” [12]

Цитати з творів

[ред.]
  •  

Гей, у "Січи" товариство!
Кличе сурма кошова,
Най воскресне запорожців
Дивна слава та грімка.

Разом, браття, під прапор наш
Най нас клич єго веде;
Тілько смілі пут не знають
Тілько смілих воля жде.[13][14]

«Січовий поклик». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика народна на мотив «Мир вам браття»
  •  

Доволі сварились колись-то діди,
Пора нам єднатися нині.
Лиш в лучности сильні добудуть сини
І волі і щастя Вкраїні.[15][16]

«Марш Січовий». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика Ярослава Ярославенка
  •  

Сини катованих батьків,
Під стяги Січовії!
Не зломлять зєднаних борців
Ворожих сил затії.[2][17]

«Вгору прапор». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика народна на мотив пісні «Забудь же, доню, про нього»
  •  

Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені?
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що води ті й ліси ——
Твій рідний край[18][19]

«Чом, чом, земле моя». Вірш Костянтини Малицької. Музика Дениса Січинського

Дитяча література

[ред.]
  •  

Всі і кожен, все і всюди свій до свого по своє! [20]
З перекладеної для дітей вистави “Рідний промисл” (1938 р.), у якій ознайомлюють зі створенням кооперативної крамниці та проголошують «вагомі ідеї гуртування, об’єднання українських сил».

  •  

Так, я хочу, щоби ти став героєм, але не у великих ділах світової слави, а героєм щоденного життя – щоб завсігди міг в собі побороти все дрібне, самолюбне, низьке, погане, а заправляв волю і духа до всього сильного, гарного, чесного, розумного[21]. — в оповіданні “Лист мами” мати звертається до сина з напутніми словами

Про Костянтину Малицьку

[ред.]
  •  

Засилають до Сибіру 1915 р.: «українізуй там ведмедів, якщо виживеш!» [22]
заснувала 16 українських шкіл у Сибіру.

Примітки

[ред.]
  1. Письменники Прикарпаття webarchive
  2. а б Пісні січових стрільців, 2016, с. 100
  3. Народна руска школа і рускі учителі в Галичині (нарис на тлі галицького шкільництва) / Костянтина Малицька // Промінь. – 1904. – Ч. 1 і 2. – С. – 3.
  4. Малицька К. Доріжкою спогадів / Костянтина Малицька // Діло. – 1938. – Ч. 9 (14 січня). – С. 12-13.
  5. Малицька К. Книжка в діточому світі / Костянтина Малицька // Бібліотечний Порадник. – 1925. – Ч. 2. – С. 37.
  6. Малицька К. Видавництва для дітий і молодіжи / // Пропам’ятна книга. Перший Український Просвітньоекономічний Конгрес уладжений Товариством “Просвіта” в сорокалітє заснованя у Львові в днях 1 і 2 лютого 1909 року. Протоколи і реферати / зредаг. д-р І. Брик і д-р М. Коцюба. – Львів : Коштом і накл. Т-ва “Просьвіта”, 1910. – С. 127.
  7. Малицька К. Мої завваги про кооперацію в школі // Рідна школа. – 1932. – Ч. 17-18. – С. 246-247.
  8. Малицька К. Мої завваги про кооперацію в школі // Рідна школа. – 1932. – Ч. 17-18. – С. 246-247.
  9. Малицька К. Мої завваги про кооперацію в школі // Рідна школа. – 1932. – Ч. 17-18. – С. 246-247.
  10. Збори “Ж. Г.” і основанє єї Кружка в Чернівцях // Буковина. – 1906. – 17 вересня. – С. – 3.
  11. Малицька Константина. Листи до Антона Степановича Петрушевича. 1901, 1903. Галич — Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАНУ
  12. З Лисенкового свята / Віра Лебедова // Промінь. – 1904. – Ч. 11. – С. – 75.
  13. Пісні січових стрільців, 2016, с. 105
  14. webarchive: Січовий поклик
  15. Пісні січових стрільців, 2016, с. 103
  16. webarchive: Марш Січовий
  17. webarchive: Вгору прапор
  18. Пісні січових стрільців, 2016, с. 106
  19. webarchive: Чом, чом, земле моя
  20. Малицька К. Рідний промисл: діточа ревія. – Львів : накладом Ревізійного Союзу Укр. Кооператив, 1938. – С. – 5.
  21. Малицька К. Лист від мами // Дзвінок. – 1908. – Ч. 24. – С. 446.
  22. Пісні січових стрільців, 2016, с. 99

Джерела

[ред.]
  • Маслій М.М.. Нам воно святе!: Пісні січових стрільців. — Харків: Фоліо, 2016. — 186 с. — ISBN 978-966-03-7636-6