Лист засудженого вояка до своєї жінки

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лист засудженого вояка до своєї жінки — оповідання Ольги Кобилянської, яке було написане в 1915 році. Вперше було надруковано в московському журналі «Шлях» (№ 3 за 2017 рік)[1]. У творі описується доля українського вояка, якого австро-угорський військовий трибунал засудив до смертної кари. Через не знання німецької мови, солдат не зміг виправдати себе. Перед стратою йому дали дві години щоб написати листа до своєї родини.

Цитати[ред.]

  •  

Я здоров і бажаю і тобі, з ласки бога, такого самого здоров’я.

  •  

Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати. Се хоче і господь. І бог, і я сам-один свідок того, що я маю в своїй душі, що тобі пишу, і який я по правді є.

  •  

Не дуже давно тому снилося мені, що я був вмерлий... Мене нічого не боліло. Мені і не текла кров з якої би там рани.[2]

  •  

Смерть не є лиха, жінко, не нарікай на неї. Чи вона накидується кому? Чи приходить сама з себе? Все є якесь інше нещастя, що приводить її з собою.[3]

  •  

Я спав як вбитий. Ніхто мене з тих не збудив, що відтягалися... Я оставсь, як мені здається, сам-один в краю ворога.[4]

  •  

Відтак найшли мене наші в тих окопах, з котрих мусили відтягнутися. Я хитався з голоду на ногах.

  •  

Я хтів боронитися, але не розумів їх мову добре, так само як вони і мою не розуміли. Воєнний суд є невмолимий, скорий, як вогневий кріс. Не питає багато, лише б’є.

  •  

За зраду — розстріляний. Я не маю більше нічого казати. Я вже готов.

  •  

Пам'ятай про нашу корову, котра вас в хаті годує...

  •  

Пам'ятай про діти, котрі тобі лишаю.[5]

  •  

Пам'ятай про старого батька, котрий мене тратить... Шануйте його.[6]

  •  

Дбай про себе саму, котрій я вірність присягав. Позирай часто на сонце, на те боже сонце, котре я так зарані покидати мушу...[7]

Примітки[ред.]

  1. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 403.
  2. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 323.
  3. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 325.
  4. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 326.
  5. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327.
  6. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327-328.
  7. Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 328.

Джерела[ред.]