Земля (повість)
- Цей термін має також інші значення. Див. Земля (значення)
«Земля» — соціально-психологічна повість Ольги Кобилянської, яка була завершена в 1901 році, а у 1902 році надрукована в журналі «Літературно-науковий вістник» і окремим виданням.
Цитати
[ред.]Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви. |
А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути. |
Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них. |
Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її! |
Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити. |
Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити… Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця. |
Жінка призначена чоловікові, як смерть від Бога. |
Ми люди, що знаємо лиш землю! Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята. |
Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми? |
Панська ласка лише до порога, а там — «марш за двері». |
Світ для всіх. Для багачів і убогих. |
Хто не любить землі, той її не потребує мати. |
Чоловік без землі нічого не значить. |
Джерела
[ред.]- «Земля» на сайті aphorism.org.ua
|