Лаврентій Горка

Матеріал з Вікіцитат
Лаврентій Горка
Стаття у Вікіпедії

Лаврентій Горка (нар. 1671, Львів — 20 квітня 1737, В'ятка) — український освітній і церковний діяч, поет, просвітитель фіно-угорських країн півночі Європи. Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії.

Цитати[ред.]

Із драми «Йосип, патріарх», 1708 р.[ред.]

  •  

Поглянь, що творить світ цей непостійний,
Угору зносить, садить на престолі,
По скорім часі кине тебе долі[1].

  •  

Зваж: ранок може і тебе попрати[1]!

  •  

...Знай: напочатку
Злу треба спротивлятись, щоб збуть доостатку[1].

  •  

Бо хто в любов нечисту впаде, той велику
Пізнає зміну, стане сухий і потворний —
Отак карає душу вогонь лихий, чорний[1].

  •  

Кожна тайна в світі повинна відкритись[1].

  •  

А язики людськії, ти знаєш, кусливі —
То стріли смертоносні, мечі то страшливі[1].

  •  

Серце відкидає розумні совіти[2].

  •  

Розпалене кохання нічим не згасити[2].

  •  

Ганьба ж то чи сором, коли бажає серце[2]?

  •  

Всяка справа пребагата,
Хоч порфири буде мати,
В бідах опливає,
Спокою не знає[2].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7