Карен Горні

	Карен Горні
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Карен Горні (англ. Karen Horney, /ˈhɔrnaɪ/, уроджена Даніельсен; 16 вересня 1885 — 4 грудня 1952) — американська дослідниця в царині психоаналізу, психіатрії та психології норвезько-датського походження, яскрава представниця неофрейдизму, авторка оригінальної теорії особистості, одна з ключових постатей у області жіночої психології.

Цитати[ред.]

Ми знаємо і смутно відчуваємо, що пристрасть може вивести з рівноваги, привести в екстаз, змусити людину відмовитися від дуже багато чого, включно із собою самою, словом, означає стрибок у безмежне і безкрає. Тому справжня пристрасть надзвичайно рідкісна.^[1]

Багатолике почуття, зване коханням, наводить мости від однієї самотності до іншої. Ці мости можуть бути казково надзвичайно красивими, але рідко будуються навічно.^[2]

Сама напруженість почуття любові оживляє всі наші приховані очікування і надії на щастя, що сплять глибоко всередині кожного. Усі наші підсвідомі бажання, суперечливі за природою і безмежні за змістом, чекають свого виконання саме в коханні.^[2]

Боротьба статей являє собою не тільки грандіозне тло для історичних подій протягом тисячоліть, а й кожен шлюб перетворює на поле битви.^[3]

Стосунки між чоловіками і жінками дуже схожі на стосунки дітей і батьків, і нам хочеться бачити в них переважно позитивні моменти. Ми вважаємо за краще думати, що любов — їхній фундамент, а ворожість — лише нещасний випадок, якого можна уникнути.^[3]

Наша освіта так мало стосується шлюбу, що більшість із нас навіть не знають, що закоханість ми отримуємо в подарунок, а гарний шлюб потрібно будувати крок за кроком.^[4]

Та чи інша недосконалість чоловіка — будьте певні — неминуче проявиться за час довгого й тісного спільного життя. Спочатку це викличе лише холодну грудочку невдоволення, але потім, скочуючися схилом часу, вона виростає в снігову лавину.^[4]

Напевно, у самій природі людини очікувати виконання бажань як подарунку замість того, щоб докладати зусиль для цього.^[5]

Людина коливається між відчуттям безмежної влади у визначенні власної долі та відчуттям цілковитої безпорадності.^[6]

Психоаналіз — це не єдиний спосіб вирішити наші конфлікти. Саме по собі життя є досить ефективним терапевтом.^[7]

Бажання пацієнта досягти якоїсь мети — важливий чинник у будь-якій спробі психоаналізу. Аналітик не може відвести пацієнта далі, ніж той сам захоче йти.^[8]

Основні засоби, якими невротик намагається досягти задоволення своєї потреби в коханні, це: привернути увагу до своєї любові, звернутися до жалю до себе і погрожувати.^[9]

За допомогою самобичування невротик уникає звинувачень і, своєю чергою, звинувачує інших; постаючи хворим або необізнаним, він уникає докорів; принижуючи себе, він уникає небезпеки суперництва.^[9]

Джерела[ред.]

Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.

[Под_знаком_Ψ—2016——13-1] Под знаком Ψ, 2016, с. 13

[Под_знаком_Ψ—2016——21-2] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 21

[Под_знаком_Ψ—2016——26-3] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 26

[Под_знаком_Ψ—2016——46-4] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 46

[Под_знаком_Ψ—2016——66-5] Под знаком Ψ, 2016, с. 66

[Под_знаком_Ψ—2016——83-6] Под знаком Ψ, 2016, с. 83

[Под_знаком_Ψ—2016——126-7] Под знаком Ψ, 2016, с. 126

[Под_знаком_Ψ—2016——129-8] Под знаком Ψ, 2016, с. 129

[Под_знаком_Ψ—2016——136-9] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 136

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]