Дара Корній
Дара Корній | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Дара Корній (справжнє ім'я Мирослава Іванівна Замойська; 20 вересня 1970, с. Секунь Старовижівського району Волинської області) — українська письменниця-прозаїк. Лауреат третьої премії «Коронації слова» за роман «Гонихмарник» (2010).
Цитати
[ред.]«Гонихмарник» (2010)
[ред.]Куди там стихіям природнім до тих стихій, що нуртують усередині людини.[1] |
Бібліотека й ліс — це ті місця, де можна легко заховатися від надміру доскіпливих очей і в'їдливих язиків.[1] |
Прощати чужих людей набагато легше ніж рідних.[1] |
Кожен має крила, крила надії, віри, любові. І ті крила в найважчі моменти життя рятують тебе, виносячи на собі, навіть із самого пекла. Тільки мусиш вірити, чекати і вірити, насамперед у себе і в любов.[1] |
Можна бути натхненним і цікавим, навіть розповідаючи про квантову механіку.[1] |
«Тому, що ти є» (2012)
[ред.]Ті, кого ми любимо, заслуговують на щастя найбільше. Нехай і не з нами, нехай з кимсь іншим. [2] |
«Зірка для тебе» (2013)
[ред.]Те, що поруч з тобою є хтось ще не означає, що ти не сам.[3] |
Не дозволяй нікому обтинати тобі крила...[3] |
Ставайте собою і не озирайтеся на минуле, бо воно вже минуло, а ми з вами є зараз, тут і тепер.[3] |
Охо-хо, коли дивитися лише під ноги, так легко перетворитися на крота... Хлопці, не будьте кротами, кротів до неба не пускають...[3] |
Коли поруч із тобою хтось, то це не означає, що ти не сам.[3] |
«Зворотний бік світла» (2013)
[ред.]Той, хто плаче, не завжди слабкий, просто надто довго він був сильним.[4] |
«Місяцівна» (2019)
[ред.]Чи таким важливим є той статусний непотріб, яким ми часто засмічуємо душу?[5] |
Примітки
[ред.]