Жук Сергій Стефанович

Жук Сергій Стефанович

Стаття у Вікіпедії

Сергій Стефанович Жук (20 жовтня 1885, Швайкина Балка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія — 1 квітня 1969, Аугсбург, ФРН) — український скульптор, письменник, поет, мистецтвознавець, перекладач, громадський, культурний та політичний діяч.

Цитати

З автобіографії (18 вересня 1929 р.)

Перші прояви української свідомости з'явилися у мене дуже рано під впливом підсусідків старого Прокопа й Соломониди Пузирів, що оповідали мені українські казки і співали пісні. Коли приходив Прокіп я не злазив з його колін, цілував давно неголені щоки; кращого духу за дьоготь і махорку мені здавалось на світі немає. На 6-му році я навчився самотужки читати. На 8-му моя українська свідомість вельми зміцніла, коли брат мій Іван подарував мені «Кобзаря».

Ще на шкільній лаві я почав цікавитись громадським рухом і брати участь у нелегальних гуртках; під-час революційного руху в 1904 р. був тяжко побитий козаками в колишньому Катеринославі, пізніше кілько разів заарештований (в Севастополі в 1907 р., в Сімферополі в 1909 р.). В 1913 р. поліція трусила мене в Петербурзі — шукала нелегальної літератури.

В юнацькі роки я особливо захоплювався ідеями анархізму, які зумів поєднати з національним питанням у струнку філософську концепцію. 1904 і 1905 рік позначився значним розвитком моєї поетичної творчости, до цього спричинилося три чинники: туга за рідним краєм, зв'язана з перебуванням на Закавказзі (в Кутаїсі), смерть матері і революція. З цього часу я не кидаю працювати коло поезії. Далі я пробую свої сили на полі драматичного письменства і 1907 року пишу п'ятиактну п'єсу «Талант», для якої беру сумні умови царського режиму на Україні, що спричиняються до загибелі талантів. Одночасно працюю над своєю першою оригінальною скульптурою «Син тьми і зла».

В 1916 р. мною закладено в к[олишньому] Петербурзі Українське Літературно-Художнє Товариство, яке об'єднувало кращі художні й артистичні сили колишньої російської Столиці. З 1916 до 1920 р. був головою Ради названого Товариства, спочатку в Петербурзі, а потім у Київі. В час революції був фундатором низки українських організацій в Петербурзі: Політичного Клубу, Спілки службовців, Ради українських організацій Петербургу.

Джерела

• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3