Перейти до вмісту

Еліза Меркер

Матеріал з Вікіцитат
Еліза Меркер
Медіафайли у Вікісховищі
Вікіпедія
Вікіпедія

Еліза Меркер (фр. Élisa Mercœur; 24 червня 1809, Сен-Себастьян-сюр-Луар — 7 січня 1835, Париж) — французька поетеса.

Цитати з творів[ред.]

  •  

Яка потреба в тім, щоб геть літа минали?
Від нинішніх вітрів вчорашній гине цвіт. — «Марення»[1]

  •  

Цінніша від століть одна ясна година. — «Марення»[1]

  •  

Зимова зла пора листок останній крає, —
Притулок він давав пташатам навесні!
Уже вмираєш ти… Ще вітер обіймає,
Але прощальні це обійми крижані. — «Зів'яле листя»[1]

  •  

Спустошений в душі і часом геть забутий,
У пошуках сердець, що можуть біль збагнути. — «Столітній мандрівник»[2]

  •  

Спізнав і злу любов, й неславу в самотині,
І втратив смак життя… У нього в серці нині
Немає більш надій. — «Столітній мандрівник»[2]

  •  

Терзають ум думки, немов у божевіллі,—
Чи в моці чоловік, чи кволий у безсиллі,
Він дурить все життя, поки не прийде скін.
Під маскою весь час, живе він лиш брехнею.
І тільки у труні, як ляже під землею,
Скидає маску він. — «Столітній мандрівник»[2]

  •  

І лиш подоланий своє життя цінує,—
Як стомишся за день, вечірня вабить мить! — «Столітній мандрівник»[2]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Сузір'я французької поезії; Пер. з французької: М. Терещенко. — Київ: Дніпро, 1971. — Т. Другий. — 432 с.