Ми схильні підозрювати у Веласкесі такі почуття й думки про життя, які для тогочасної людини є просто дивовижними. У його картинах є печаль, серйозність, суворість, що начебто засуджують будь-які веселощі. Цілком імовірно, саме ця сторона його творчості могла б сьогодні особливо зацікавити нові покоління художників, які так затято намагаються показати спідній бік килима, що називається життям[1].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
