Перейти до вмісту

Корчинський Дмитро Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Дмитро Корчинський)
Корчинський Дмитро Олександрович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
Дмитро Корчинський (зліва)

Дмитро́ Олекса́ндрович Корчи́нський (нар. 1964) — український політик, громадський діяч, журналіст. Лідер політичної партії «Братство».

Цитати

[ред.]
  • Мир — це не відсутність війни, але відсутність Москви.[1]
  • Духовні особи не мають втручатись у справи церкви.
  • Світ виник від того, що Бог зацікавився собою.
  • Тексти — це дзеркала. Кожен читає себе, а не автора.
  • Моральні норми створили смертельно втомлені люди.
  • Революція нагадує вищу математику сприйняттям абстракцій всерйоз: коли перебуваєш в екстремумі, будь-який крок убік є кроком донизу.
  • Хоч би з ким ми воювали, воюємо з буденністю.
  • Люди захоплюються переможцями, але в душі не люблять їх, бо мати справу з переможцем — це мати справу з війною.
  • Коли ганьбу розтягнути в часі, вона сприймається як реалії життя.
  • В суспільстві, яке не ховає брутів, ніколи не народжуються цезарі.
  • Реформи на селі мають здійснюватися не за законом про землю, а за законом про зброю.
  • Повноцінне життя — це гра зі смертю.
  • В усьому світі патріотизм — це претензії, і лише в нас — це скромність. Скромність здібностей.
  • У війні перемагають хоробріші, під час миру — підліші.
  • Ідея живе у своїх крайніх виявах. Вона вмирає, коли її приймає більшість.
  • Ідея живе, допоки лякає.
  • Істину не пізнають. Істину створюють.
  • Бог створив усе, Сатана зробив усе цікавим.
  • …якщо фішкою минулих виборів була симуляція фальсифікацій, то нині маніфестація симуляції фальсифікацій протистоїть містифікації фальсифікацій. Це важко осягнути, втім і не треба. Варто слухати музику слів, а не їхній зміст.[2] (про президентські вибори-2010)
  • Все дійсне - розумно. Якщо воно так зараз є вже зараз, то це коріння майбутнього. [1]
  • Мистецький витвір стає подією після того, як публіка влаштувала овацію. [2]
  • До українців ставлення – як до людей, котрі раптом почали творити свою державність, чогось прагнуть. Усі хочуть мати роботящих українців, які не становлять проблем. Це все одно, як би ви зайшли у свій улюблений курятник взяти пару знесених яєць, і бачите, що кури починають поводитися як гірські орли. Безумовно, ви на них ображаєтеся, починаєте ненавидіти. Бо те, що ти можеш пробачити орлу, у крайньому разі вороні, то зовсім не готовий пробачати курці. Від курки ти просто хочеш яєць. От саме так виглядає українофобія. Тобто, звісно, нас по-іншому не люблять, ніж, скажімо, не люблять євреїв[3].
  • Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу[4].

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]