Джон Кітс

	Джон Кітс
	Портрет роботи Вільяма Гілтона
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Джон Кітс (англ. John Keats, *31 жовтня 1795 — †23 лютого 1821) — англійський поет, представник другого покоління англійського романтичного руху.

Цитати[ред.]

Я стрімголов пірнув у море, що допомогло пізнати течію з її сипучими пісками та гострими рифами значно краще, ніж якби я сидів на зеленому моріжку, грав на дурнуватій сопілочці і вдовольнявся чаєм та рятівними порадами.

Невже я народився на світ для того, щоб так умерти? О боже, якби в мене був хоч проблиск надії! — з листування. ^[1]

О боже! Людині треба позбутися всієї тонкості своєї душі, щоб стати придатним для цього світу! — з листування. ^[2]

Я бачу, що не можу існувати без поезії — без вічної поезії. — з листування. ^[3]

Я відчуваю, що в житті можлива тільки одна гідна мета: прагнення принести користь людству. Люди роблять це по-різному… Для мене існує тільки один шлях — поезія. — з листування. ^[3]

Ви говорите про лорда Байрона та про мене. Між нами велика різниця. Він пише про те, що бачить, я ж описую те, що уявляю. — з листування. ^[4]

Цитати з творів[ред.]

Хай серця не страшить будучина,
Хай честь Вітчизни не темнять незгоди
І хай, незламна в замірах, вона
Хранить Свободу, а не тінь Свободи! — «До надії»^[5]

Тому, хто в місті жив, як у неволі,
Так любо вийти в тишу польову
І в височінь усміхнено-живу
Послать молитву небесам і долі. — «Сонет»^[6]

Дай Уяві вільний лет,
Думку виславши вперед;
Відчини у серці грати
І пусти до хмар шугати! — «Уява»^[7]

Щоб розпуститися, повинен цвіт
Напитися землі своєї соку. — «До Спенсера»^[8]

Не може
Лінивим буть, для кого лінь — досада,
Як той не спить, хто думає, що спить. — «Про що говорив дрізд»^[9]

Красу, Поезію і жар сердець —
Все топче Смерть. Смерть — усьому вінець. — «Чому вночі сміявся я?»^[10]

На верховину цю, — сказала тінь, —
Піднятись може тільки той, хто близько
Бере до серця всі нещастя світу.
А ті, що гавані собі шукають,
Щоб безтурботно дні свої проспати,
Коли в цей храм і зайдуть випадково,
Згниють на сходах цих, де й ти вже був
Наполовину стлів. — «Падіння Гіперіона»^[11]

Цитати про автора[ред.]

	Життя відштовхувало від себе Кітса своєю потворністю — відштовхувало у світ поезії.
	— Василь Мисик^[2]

	Серед усіх поетів Англії Кітс виявив найбільше художності. Він творив … серед тяжких страждать. Ні турботи про шматок хліба, ні хвороба, ні палке кохання до «ост-індської дівчини» не поклали свого відбитку на працю Кітса: навпаки, з усієї отрути, яку вони вливали в нього, він добував поживу для своїх творів»
	— Г. Брандес^[12]

	Якби уявити, що Карл Маркс писав поему, а не трактат про капітал, то він написав би «Ізабеллу». Грандіозний обвинувальний акт проти користолюбців та експлуататорів, яким Маркс потряс капіталістичну цивілізацію до самих основ, аж до її загибелі в Росії, коротко вже міститься тут» — про твір Кітса «Ізабелла»
	— Б. Шоу^[13]

Примітки[ред.]

↑ Кітс, 1968, с. 5
↑ ^а ^б Кітс, 1968, с. 11
↑ ^а ^б Кітс, 1968, с. 12
↑ Кітс, 1968, с. 16
↑ Кітс, 1968, с. 25
↑ Кітс, 1968, с. 37
↑ Кітс, 1968, с. 56
↑ Кітс, 1968, с. 79
↑ Кітс, 1968, с. 92
↑ Кітс, 1968, с. 121
↑ Кітс, 1968, с. 135
↑ Кітс, 1968, с. 18
↑ Кітс, 1968, с. 144

Джерела[ред.]

Джон Кітс. Поезії; Пер. з англійської: В. Мисик. — Київ: Дніпро, 1968. — 151 с.
Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 39.

[Кітс—1968——5-1] Кітс, 1968, с. 5

[Кітс—1968——11-2] а ^б Кітс, 1968, с. 11

[Кітс—1968——12-3] а ^б Кітс, 1968, с. 12

[Кітс—1968——16-4] Кітс, 1968, с. 16

[Кітс—1968——25-5] Кітс, 1968, с. 25

[Кітс—1968——37-6] Кітс, 1968, с. 37

[Кітс—1968——56-7] Кітс, 1968, с. 56

[Кітс—1968——79-8] Кітс, 1968, с. 79

[Кітс—1968——92-9] Кітс, 1968, с. 92

[Кітс—1968——121-10] Кітс, 1968, с. 121

[Кітс—1968——135-11] Кітс, 1968, с. 135

[Кітс—1968——18-12] Кітс, 1968, с. 18

[Кітс—1968——144-13] Кітс, 1968, с. 144

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]