Григорій Самборчик

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Самборчик
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Григорій Самборчик (або Григорій з Самбора, Григорій з Русі, Григорій Чуй, Vigilantius; 1523 — 26 лютого 1573) — український (руський) вчений, поет епохи Відродження (писав латиною та польською), гуманіст, професор Краківського університету.

Цитати[ред.]

Із твору «Еклога», 1561 р.[ред.]

  •  

Смерте ганебна! Усе, що найкраще, серпом пожинаєш,
Жодна чеснота не може твоїх оминути стріл гострих[1].

  •  

Кожен чимшвидше іде уперед своїм кроком почесним,
Швидко прибуде до зброї, якої уникати потрібно[1].

  •  

Справді, щоденно нещастя чекають усюди на смертних,
Тільки всевишні судьбу свою впевнено завше тримають[1].

  •  

Долі страшної бажання: життя полишити й померти[1].

  •  

Часто мовчанка — не поміч стражданням, давай поговорим,
Завжди людині від теплих розмов на душі стає легше[1].

  •  

Після негожої їжі не може співать соловейко[1].

  •  

Міру потрібно віддати таку, яку візьмеш у когось[1].

  •  

Два хлопчаки від змагань задоволення мають[1].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg